Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли

Історії, які ви нам розповіли
Житло

“Вже два роки, як ми почали нове життя в Естонії”. Історія родини Дем’яненко з Сєвєродонецька

Молоде подружжя з Сєвєродонецька майже 2 роки живе в Естонії у місті Елва. Пара була змушена тікати від війни ще в квітні 2022 року.

“Тоді Сєвєродонецьк був під постійними обстрілами, росіяни наступали. В нас вибору особливо не було, знайомі запропонували виїхати через росію до 

Естонії. Було дуже страшно, особливо за чоловіка, щоб його на російському кордоні не забрали, але тоді вже не було інших варіантів”, — ділиться спогадами Олександра Дем’яненко з журналістом видання “Свій Дім”.

Виїжджати з міста довелося з пустими руками, каже дівчина.

“Ми тікали без нічого. Грошей та речей майже не було. Думали про життя й безпеку дітей і себе. Знання про Естонію були на рівні стереотипів про консерву та зі шкільних уроків географії та історії. Було складно: адаптація, мова, відсутність майна. Люди тут інші, головна відмінність — це те, що тут ніхто нікуди не поспішає. Все в спокійному ритмі, і, знаєте, я вже трішки естонка теж не слідкую за часом”.

“За майже 2 роки ми облаштували свою оселю та багато чого встигли придбати для комфортного життя. Це меблі, пічка, багато побутової техніки. Навіть мріємо купити авто, але тут дуже дорого здавати на права й треба знати мову на високому рівні. В мене зараз А1 — це початковий. Я можу сказати, як мене звати, звідки я, що мені треба купити в магазині та інші прості речі”.

Незважаючи на тривалий період часу, який родина живе за кордоном, Саша та Євген все одно сумують за рідним містом.

“Сєвєродонецьк в мене асоціюється з ароматом бузка та акації. Ніколи не забуду цей запах. Хочется додому, але повертатися немає куди. Місто залишилося лише в моїй пам’яті. Чи повернемося ми? Я так далеко планувати не можу, максимум — на декілька місяців. Життя навчило не будувати плани на майбутнє. Можливо після перемоги, звільнення та відбудови міста ми повернемося додому. Я вже 2 роки не бачила батька, який залишився на окупованій Луганщині”.

Читайте ще: Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Олександр Забродін / 07.04.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Неймовірні люди працюють. Так в коментарях пишуть про Repair Together — громадську організацію, яка формує волонтерську спільноту для подолання наслідків російської агресії в Україні. Це команда запальних, творчих та ініціативних...

читати історію

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Роман Куцеконь півтора року прожив в окупації у місті Олешки на Херсонщині. Після підриву росіянами греблі Каховської ГЕС чоловік вирішив евакуюватися до Європи. На цьому шляху йому довелося пройти через...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Repair Together у 2024 році: прибиральні толоки трансформуються у будівельні

Приватний будинок

“Я півтора року прожив в окупації. Після підриву росіянами Каховської ГЕС наш дім пішов під воду”. Історія Романа Куцеконя

Приватний будинок

“Ми ніколи не забудемо, що пережили у Попасній. А російські окупанти нагадують про це щодня”. Історія Людмили Литовченко

Об'єкт інфраструктури (міст, шляхопровід, залізниця, депо тощо)

Споруда-рекордсмен та іноземні швидкозбірні конструкції: як в Україні відновлюють мости, зруйновані війною

Підприємство

Відновлення Тростянецького лісгоспу: як підприємство долає наслідки війни в умовах реформування

“Відновлювати житло під час війни — це як зводити будинок без фундаменту. Але ми ризикнули”. Історія родини Галдашенко

Мінне поле. Як реабілітувати українські землі від наслідків війни

Святогірськ/Лиман 2.0: голоси людей, які не здаються.”Свій дім” та “Свої” запрошують на публічну дискусію про руйнування і відбудову