Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли

Історії, які ви нам розповіли
Житло

“Вже два роки, як ми почали нове життя в Естонії”. Історія родини Дем’яненко з Сєвєродонецька

Молоде подружжя з Сєвєродонецька майже 2 роки живе в Естонії у місті Елва. Пара була змушена тікати від війни ще в квітні 2022 року.

“Тоді Сєвєродонецьк був під постійними обстрілами, росіяни наступали. В нас вибору особливо не було, знайомі запропонували виїхати через росію до 

Естонії. Було дуже страшно, особливо за чоловіка, щоб його на російському кордоні не забрали, але тоді вже не було інших варіантів”, — ділиться спогадами Олександра Дем’яненко з журналістом видання “Свій Дім”.

Виїжджати з міста довелося з пустими руками, каже дівчина.

“Ми тікали без нічого. Грошей та речей майже не було. Думали про життя й безпеку дітей і себе. Знання про Естонію були на рівні стереотипів про консерву та зі шкільних уроків географії та історії. Було складно: адаптація, мова, відсутність майна. Люди тут інші, головна відмінність — це те, що тут ніхто нікуди не поспішає. Все в спокійному ритмі, і, знаєте, я вже трішки естонка теж не слідкую за часом”.

“За майже 2 роки ми облаштували свою оселю та багато чого встигли придбати для комфортного життя. Це меблі, пічка, багато побутової техніки. Навіть мріємо купити авто, але тут дуже дорого здавати на права й треба знати мову на високому рівні. В мене зараз А1 — це початковий. Я можу сказати, як мене звати, звідки я, що мені треба купити в магазині та інші прості речі”.

Незважаючи на тривалий період часу, який родина живе за кордоном, Саша та Євген все одно сумують за рідним містом.

“Сєвєродонецьк в мене асоціюється з ароматом бузка та акації. Ніколи не забуду цей запах. Хочется додому, але повертатися немає куди. Місто залишилося лише в моїй пам’яті. Чи повернемося ми? Я так далеко планувати не можу, максимум — на декілька місяців. Життя навчило не будувати плани на майбутнє. Можливо після перемоги, звільнення та відбудови міста ми повернемося додому. Я вже 2 роки не бачила батька, який залишився на окупованій Луганщині”.

Читайте ще: Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Олександр Забродін / 07.04.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику

Підприємиця з Донецька Ольга Лекова після окупації рідного міста переїхала до Києва. У 2016 році вона заснувала власну справу — студію ремонту та дизайну. Спочатку компанія була сімейною справою, яка...

читати історію

Приватний будинок

Живе на Тернопільщині та розповідає людям про схід і терикони. Історія двічі переселенки Оксани Муравльової

Понад вісім років будинок Оксани Муральової в окупованій Ясинуватій на Донеччині стояв порожнім. За ним доглядали сусіди. Проте з початком великої війни його пограбували росіяни, а згодом заселили туди своїх...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику

Приватний будинок

Живе на Тернопільщині та розповідає людям про схід і терикони. Історія двічі переселенки Оксани Муравльової

Багатоквартирний будинок

“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової

Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло

Заклад освіти

В Івано-Франківську завершили перший етап відновлення університету нафти й газу, який постраждав після російського обстрілу

Багатоквартирний будинок

“Після втрати дому я не здаюся і намагаюся розвивати свою лялькарську справу на Київщині”. Історія Тетяни Сітоленко

“Лише одиниці обрали компенсацію, більшість хоче відновити житло”. Історія волонтерки Валентини Кондрат’євої

У Реєстрі збитків для України вже понад 10 тисяч заяв, найбільше — з Маріуполя