Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Харків

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

зруйновано: квітень 2022 / Харківська область , Харківський район , Харків / Наталії Ужвій , 68/48

Березень 2022 року Світлана Орєхова разом з рідними провела вдома —  на Салтівці в Харкові. Обстріли й вибухи почалися зранку 24 лютого, а всі комунікації зникли в перший тиждень. Ночували без опалення, готували на мангалі у дворі, а воду набирали з джерела — так минув місяць. Згодом родина переїхала до іншого району, а коли повернулися у травні, то побачили, що квартира згоріла. Пройшло вже понад 2 роки, а частину комунікацій досі не відновили.

“Я працювала у Салтівському трамвайному депо. Прокидаюся рано, тому о 4 ранку вже почула вибухи. Подивилася у вікно і побачила військову техніку. Розбудила своїх рідних, і тут знову вибухи. Так ми зрозуміли, що почалася війна. Спочатку було страшно, особливо перші два тижні. Це були безкінечні обстріли, росіяни робили 5 хвилин на перезарядку й знову стріляли. 25 лютого вже не було опалення, а з наступного дня — води. Брали її з джерельця. Наприкінці березня переїхали в інший район Харкова, а у травні, після розмінування, повернулися додому. Побачили, що половина квартири згоріла. Займання сталося внаслідок обстрілу 5 квітня. Над нами з 4 по 9 поверх все вигоріло вщент. Щось починали робити, але повернути квартиру до нормального стану так і не змогли”, — розповідає Світлана журналісту “Свій Дім”.

Жінка та її рідні продовжують жити у пошкодженій квартирі. Світло й газ поступово дали, води й опалення немає. Влітку родині навіть довелося ночувати у наметі посеред двору.

“Цю зиму ми ледве пережили. Без опалення дуже важко. Всюди пішов грибок. Спали під чотирма ковдрами та з увімкненими цілодобово обігрівачами. Але стіни настільки промерзли, що було неймовірно холодно. Вода тече постійно, бо багато дірок, тому кожного дня доводиться прибирати калюжі”, — розповідає Світлана.

Невідомо, що буде з квартирою

“У нас трикімнатна квартира на 64 квадрати. Отримала її моя мама наприкінці 80-х років. Потім ми її приватизували й вона стала нашою. Ремонт робили багато разів за ці 30 років: міняли сантехніку, клали плитку в ванній та туалеті, клеїли шпалери. А 15 грудня 2021 року ми завершили черговий ремонт та поставили нові меблі”, — говорить жінка.

Після займання внаслідок обстрілів у квартирі Світлани повністю згоріла зала, балкон та половина коридору. 

“Коли не було води, то ми робили запаси, а пляшки  ставили в коридорі. Під час пожежі пластик плавився — вода витікала і гасила полум’я. Це частково й врятувало кімнату”.

Головна проблема наразі — це відсутність технічного паспорта будинку. За словами жінки, комісія, яка провела експертизу відправила акти обстеження до Києва, але ніякої відповіді не прийшло.

Живемо у стані тотальної невідомості. Ми знову пошпаклювали стіни та зробили грунтовку. Фарбувати поки що не будемо, бо чекаємо на якийсь результат. Зі стелі, наприклад, падає пісок. Раптом будинок визнають аварійним й знесуть, а ми дарма вкладемо гроші й час”, — каже Світлана.

Попри все виїжджати з Харкова родина не планує. Нині вони чекають на результати експертизи щодо стану свого будинку й сподіваються на відновлення власної оселі.

______

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “Армія рф обстріляла наш дім. Мама отримала поранення, росіяни не пустили нас в лікарню й вона померла в мене на руках”. Історія Аріни Барінової

Олександр Забродін / 14.06.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової

Збереження архітектурної спадщини українських сіл: як працює онлайн-конструктор будинків