Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Часів Яр

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Половина дому, де була моя квартира, вигоріла. Тепер винаймаю будинок у селі”. Історія Наталії Муріної

зруйновано: січень 2024 / Донецька область , Бахмутський район , Часів Яр / Дніпровська , 42

“Страшно було, особливо вночі. Гул літаків, зв’язок одразу зникає. І ти не знаєш, що зараз буде. Куди прилетить та хто загине”.

Зранку 24 лютого 2022 року Наталію Муріну розбудив потужний вибух, від якого здригнувся дім. Тоді прокинулись й інші жителі невеличкого міста Часів Яр на Донеччині. Почалася велика війна. Потім — евакуація та масштабні руйнування. 

Повернулась з Миколаївщини, щоб допомагати хворій мамі

Наталя після одруження переїхала до Миколаївської області. Згодом повернулася до Часів Яра, щоб бути ближче до мами. 

“Вона хворіла з 20 років. Потім їй зробили операцію, щось пішло не так і одну кінцівку відрізали, тому ходила на протезі. Батько давно помер, а їй потрібна допомога”, — розповіла жінка.

Наталія придбала однокімнатну квартиру у 4-поверхівці. Жила, мріяла, працювала. Все змінів повномасштабний напад рф.

Я пам’ятаю тільки крики: “Лягай”. А потім на голову почала сипатися стеля

Наталя була завідувачкою у супермаркеті — ходила на роботу до останнього, поки туди не прилетіло.

“Поряд з магазином була пожежна частина, прямо двері у двері. Напевно туди цілились, бо там машини всі перевернуло. Я пам’ятаю тільки крики: “Лягай”. А потім на голову почала сипатися стеля. Це був наш останній робочий день”, — пригадує вона.

Небезпека зростала з кожним днем, але Наталія не могла залишити маму, яка спочатку відмовлялася від евакуації: 

“Вона була впевнена, що все швидко скінчиться, як 2014 році. Ми ж потім жили спокійно. Хоч наше місто маленьке, роботи особо не було, але поряд Бахмут. Автобуси до нього ходили кожні 10-15 хвилин”.

Мама зараз в Німеччині, а я в Україні

Виїхати з Часів Яра все ж довелося. Потягом через Краматорськ дісталися Одеси. Потім мама опинилася в Німеччині, куди евакуювалася інша донька:

Сестра виїхала за кордон після теракту на Краматорському вокзалі, коли після прильоту ракети загинули десятки люди. Не змогла ризикувати дітьми. Мама зараз з нею — лікується, протезується та вивчає мову. Через проблеми зі здоров’ям поки їй буде краще там”.

Наталія залишилась в Україні. Живуть з чоловіком у селі на Миколаївщині, де винаймають будинок. Місто не розглядали, бо немає таких коштів на оренду:

“Тут кілька хат, є магазин “на дому”, важко з роботою, але спокійно. Ми хоч спимо вночі. Чоловік працює у місті, я займаюся господарством. Їхати за кордон мені якось страшно. Нас добивають, але ми хочемо жити в своїй країні”.

Про руйнування будинку дізнавалася від знайомих

“До останнього у Часів Ярі сиділа моя подружка. Навіть не знаю чого, що її мотивувало. Весь цей час з дітьми прожили у підвалі. Врешті-решт вони евакуювалися, а чоловік не встиг і загинув. Вона їздила на похорон. А потім телефонувала й розповідала, що мій будинок зруйнований”. 

Допомогти родині можна за номером картки 4028082011877436 (Муріна Н.О.)

Артем Безрук, адвокат:

Згідно міжнародного законодавства, використання зброї проти мирного населення є забороненим. У додатковому протоколі до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, у статті 52 зазначено, заборонено застосовувати, що якщо є сумніви стосовно використання об’єкта, який зазвичай має цивільне призначення. Дії російській військових, які описує пані Наталія є воєнним злочином та кваліфікуються згідно Римського статуту як: умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту].

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Пішов дощ. Наче хотів врятувати будівлю від вогню”. Історія Палацу культури у місті Часів Яр

Юлія Ступка / 09.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко

Ріта Сіобко жила в Нью-Йорку на Донеччині. Мала триповерховий дім та продуктово-продовольчі магазини, перший з яких відкрили з чоловіком ще у 1995 році. До початку великої війни бізнес розвивався, а...

читати історію

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

“Ти роками будуєш житло, а потім їдеш звідти з однією сумкою. Тому що з двома можеш не зайти в евакуаційний потяг”. Історія Ріти Сіобко

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію

Підприємство

Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”

Заклад охорони здоров'я

“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”

Заклад охорони здоров'я

Місце, де зцілюватимуть душі. У Львові будують Центр реабілітації для українців, які пережили полон та тортури

Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань