“Пішов дощ. Наче хотів врятувати будівлю від вогню”. Історія Палацу культури у місті Часів Яр

Часів Яр на Донеччині лагідно називали “божим карманчиком”. Цю фразу ще у 2014 році вимовили військові, які милувалися природою, ставками й лісами невеликого, але затишного міста. 

Усе змінив повномасштабний напад – обстріли пошкодили й зруйнували не одну будівлю. А 23 липня 2023 року російські війська знищили “серце міста” – Палац культури, який після руйнувань у Другу світову війну відновили на старому фундаменті місцевого клубу. 

З 24 лютого 2022 року у закладі працював гуманітарний штаб та місце надання медичної допомоги. 

Історичну будівлю обстріляли касетними боєприпасами

“Палац культури стоїть у самому центрі міста. Першою постраждала школа мистецтв, в якій працювали бібліотека та ЦНАП. Навпроти через дорогу – 15 школа, пів закладу нема. Постраждав стадіон, магазини навколо, контора вогнетривкого комбінату. Я ще казала: “Господи, лягає все навколо палацу”. Розуміла, що може бути прильот і в наш заклад, але не думала про такі масштаби руйнувань”, – розповіла журналісту “Свій дім” Катерина Бубнова, директорка КЗ “Будинок культури Часовоярської міської територіальної громади”. 

Про влучання в історичну будівлю пані Катерина дізналася о 4-й годині ранку, а ввечері побачила світлини з вигорівшим палацем. Росіяни обстріляли його касетними боєприпасами.

Під час ворожої атаки людей у приміщенні не було. Місцевих медиків, які вели прийом у будівлі, вже перевели до пункту незламності. А ось залишки гуманітарної допомоги згоріли. 

Волонтери врятували велику триярусну люстру

“Ще до обстрілу та пожежі ми евакуювали частину костюмів, техніку, деякі меблі. Багато чого залишилося і згоріло. По відео я навіть не впізнала свій кабінет на першому поверсі”, – говорить директорка.

Вогонь знищив зал для глядачів на 750 місць з балконом, малий зал на 80 місць, кімнати для роботи колективів, спортзал, музей і картинну галерею.  

У лютому 2022 року готувалися до Масляної

До великої війни учасниками творчих колективів, дитячих і дорослих, були 380 людей. Останнім заходом, який не встигли провести, була Масляна. 

“Ми зробили опудало весни, були готові костюми, сценарій. Це масове свято, яке завжди проходило на площі. Знайомих кухарів забезпечили борошном і вони повинні були випікати млинці”, – пригадує пані Катерина.

Замість свята місцеві з вікон своїх квартир бачили стовпи диму після ворожих прильотів. У місті почалася паніка – люди знімали готівку й скуповували все у магазинах, але спочатку ніхто не виїжджав. А згодом довелося. 

Згорів палац, але не талант людей, які там працювали

Пані Катерина виїхала з міста рік тому. Після звістки про знищення палацу культури досі не може оговтатись. З ним пов’язано все її життя.

“Як сказала директорка Часовоярської школи мистецтв Вікторія Філатова: “Катерино, згорів палац культури, але не згорів твій талант і людей, які тебе оточують”. Ми робимо заходи онлайн, один з останніх – до Дня міста. Приєдналися всі мої виконавці, вітали народні артисти, які до нас приїздили. Це було 21 липня 2023 року, а 23 нас “привітали” російські окупанти”, – каже вона.

Якою була історична будівля палацу культури

На початку 1930-х років у Часів Ярі звели “клуб Новошамотного заводу” в рідкісному стилі конструктивізму авторства видатного українського архітектора Григорія Яновицького. У 1943-му будівля була зруйнована гітлерівськими окупантами. Наприкінці 1940-х – початку 1950-х рр. її відновили на старому фундаменті у стилі “сталінського ампіру” (спрощеного класицизму). 

Зведенням великого Палацу культури у відносно невеликому місті вогнетривників опікувався тодішній директор Часівярського вогнетривкого заводу Євген Чупринко. 

З тієї пори Палац культури мав чудову залу для глядачів на 750 місць, прикрашену вишуканою ліпниною, горельєфами корифеїв вітчизняної культури; просторі холи, зручні приміщення для занять колективів художньої самодіяльності, лекційний і спортивний зали. Загальна площа Палацу Культури становила 4500 кв. м. 

На другому поверсі були 9 залів краєзнавчого музею

У Палаці культури на площі понад 600 кв.м розміщувався історико- краєзнавчий музей. За кілька десятиліть вдалося зібрати унікальні експонати з історії рідного краю. 

Музей мав площу понад 420 кв. м, складався з 9 залів: археології, природи та геології, історії ХІХ-початку ХХ століття, 1920-30-х років, періоду Другої світової війни, повоєнної, зали відомих земляків, конференц-залу. При музеї функціонувала Виставкова зала, де проходили художні виставки.

У липні 2001 року до 125-річчя від дня заснування першого в Україні вогнетривкого заводу, було відкрито оновлений історико-краєзнавчий музей. У його створенні з травня 2000 року брали участь підрозділи Часовоярського вогнетривкого комбінату й жителі міста. Частина експонатів “перейшла у спадок” від Громадського музею, який з’явився ще у в 1967 році. 

Велика заслуга у створенні цього музею належить історику, заслуженому працівнику культури України Сергію Татаринову, що став його першим директором. Зберігачами фондів музею працювали Сергій Федяєв та нинішній директор Валерій Богуненко.

Фото: Maksym Fesenko, Євген Ткачьов, архів Катерини Бубнової.

Історична довідка: Валерій  Богуненко — директор КЗ “Часовоярський історико – краєзнавчий музей”.

Читайте ще: Над цією будівлею вперше на Донбасі підняли український прапор. Історія Бахмутської земської управи