Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / с. Ласточкине

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Я втратила не лише будинок. Два роки не можу знайти рідного брата, який пропав у Маріуполі”. Історія Вікторії Мамошіної

зруйновано: травень 2022 / Донецька область , Покровський район , с. Ласточкине / Дружби , 20

Я втратила не лише будинок. Два роки не можу знайти рідного брата, який у січні 2022 року поїхав на роботу до Маріуполя. Остання розмова по відеозв’язку була 26 лютого. Саша спитав: “Що мені робити?”. Я розуміла, що додому він не зможе виїхати, тому просила ховатися в підвалах. Де він тепер? Може десь у полоні. Багато часу минуло, але надіємося до останнього”,розповіла журналістці “Свій дім” Вікторія Мамошіна.

У Маріуполі знайомих немає — про долю молодшого брата запитати ні у кого. Жінка зверталася у поліцію, до пошукових груп, здала зразки ДНК. Поки — тиша. 

Продали дім у Донецьку, бо хотіли жити у селі

“Я народилася у Донецьку, але цю міську метушню не дуже любила. Завжди хотіла жити у селі та мати господарство, як у моєї бабусі”, — каже Вікторія.  

Мрія здійснилася у 2011 році. Після продажу невеликого дому в Донецьку придбали дім у селі Ласточкине Покровського району — шість кілометри від Авдіївки. У будинку по вулиці Дружби, 20 було чотири кімнати, велика зала, столова. Завели худобу, вирощували овочі та фрукти.

У 2014 році родині довелося тимчасово переїхати до Запорізької області та орендувати житло, щоб пересидіти обстріли. Коли затихло — повернулися. Потім знов тікали, а з 2018-го і до повномасштабного нападу рф жили вдома. Вибухи періодично чули, але життя налагоджувалося. Чоловік працював на “Коксохімі”, Вікторія виховувала дітей:

“Тримали корову, свинок, курей. Вирощували фрукти, овочі. Все, що можна. Потрохи продавали молочну продукцію — їздили на ринок в Авдіївку. І дітей туди возили — на концерти та новорічну ялинку”.

Востаннє були вдома у квітні 2022 року

“Ми не вірили у початок великої війни, ніяку тривожну валізу не збирали. Навіть новини ігнорували. Повірили лише, коли знайомі з Харкова написали, що їх бомблять”, — пригадує Вікторія.

До середини березня у селищі Ласточкине було відносно спокійно. А потім почався жах — спали в одязі, бо періодично бігали у підвал. Коли затихало, то йшли до хати.

“А потім почали бити так, що ми 10 діб з погреба не могли вийти на вулицю. А 26 чи 27 квітня після прильоту вилетіла стінка дому, що йде на город. Підвал був між хатою та гаражем і нас привалило. Ми ледве вибралися звідти, люди допомагали нас відкопувати, — розповідає жінка. — У дітей температура ще й такий стрес пережили, гроші скінчилися. Сусідка, яка виїжджала, дала нам 20 літрів бензину. У мого батька машина стара “Жигулі”, вона ледве на ходу. І ми вшістьох, у чому були, поїхали в нікуди. Також забрали собак та двох котів”.  

Худобу довелося розпустили. Корову продали раніше — здали на м’ясо, а свиней та курей роздали людям, які залишились. А вже 22 травня 2022 року будинок багатодітної родини зруйнували вщент. 

Евакуювалися на Дніпропетровщину

Сім’я опинилася у Павлограді Дніпропетровської області. Куди їхати далі — не знали. 

“У мене є знайома з Авдіївки, яка колись дарувала кошеня сфінкса. Вона раніше евакуювалася. У мене залишився її номер телефону. Запропонувала приїхати у село В’язівок та через сільську раду шукати якийсь будиночок. Дали нам хату без зручностей, свердловина — у дворі, але потрібен був насос. Зупинились там, бо діти захворіли. Понатягали від сусідів води, викупали дітей і одразу поїхали до лікарні, — розповідає Вікторія. — Переселенські кошти отримали тільки через 7 місяців. Тому що я була зареєстрована ВПО у Запорізькій області ще з 2016 року, а коли повернулась у Ласточкине у 2018 більше не отримувала грошей. Тому довелося робити запит у Запоріжжя та довго чекати. Врешті-решт виплатили все — якраз перед школою. Я змогла дітей одягти, купити канцелярію, б/у гаджети та провести інтернет у цю хатину. Прожили там рік, а зараз ми у Новомосковському районі у селі Миколаївка. Переїхали, тому що чоловік знайшов роботу на заводі”.

Тут родина орендувала будинок — газу там немає, але є вода в домі. На весну хочуть купити козу, щоб було молоко для дітей.

Рідне село Ласточкине розбите вщент

“В “Дію” подавали заяву про руйнування, але тоді були активні бої, а зараз окупація. Тому на що нам сподіватися? Додому за ці два роки не їздили — небезпечно та й грошей на дорогу не було. А тепер там немає нічого і нікого. Камінь на камені”, — каже Вікторія.

Жінка розповідає, що до великої війни в селі жили понад 600 людей. Був магазин, дитячий садок, невеличка церква, клуб, куди діти бігали на гуртки. Школа була у сусідній Орлівці — учні добиралися туди шкільним автобусом.

Нагадаємо, ЗСУ війдішли з позицій у селі Ласточкине після відводу військових підрозділів із Авдіївки. Про це 26 лютого 2024 року повідомив речник ОСУВ “Таврія” Дмитро Лиховий. 

Допомогти родині можна за номером картки: 5168745130417659 (Мамошіна В. В.).

Якщо маєте інформацію про брата Вікторії —  Мамошин Олександр Володимировича (10. 02.1995 р.н.), напишіть на пошту “Свій дім” sviydimua@gmail.com.

Артем Безрук, адвокат:

На жаль, обстріли цивільних об’єктів є розповсюдженим воєнним злочином з боку російської армії. Аналізуючи даний випадок, дії російських військових чітко підпадають під статтю 8 (2) (b) (iv) Римського статуту. Ця стаття кваліфікує їхні дії як умисний напад, з усвідомленням того, що він призведе до випадкової загибелі або поранення цивільних осіб, заподіє шкоди цивільним об’єктам або спричинить масштабну, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому середовищу. При цьому ступінь шкоди буде явно надмірною у порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Тримаю в руках зв’язку ключів і не знаю, що мені з ними робити”. Історія Світлани Клименко

Юлія Ступка / 06.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Соціальне житло для переселенців: як отримати

Близько 5 млн українців вимушені жити у статусі “внутрішньо переміщених осіб”. Вони опинилися в інших регіонах країни та вмістили життя в декілька валіз. Здебільшого їм довелося розпочинати все з нуля:...

читати історію

єОселя: шанс на нову домівку для українців

З початку 2024 року українці взяли 7 891 кредит на 13,5 млрд грн на придбання житла за програмою “єОселя”. Загалом за весь час дії програми 14 216 українських родин отримали...

читати історію