“У Маріуполі був жах. Від мого дому залишились лише ключі”. Історія Юлії Прожирко

Від оселі на восьмому поверсі у маріупольчанки Юлії Прожирко залишились лише ключі. Затишну квартиру, в якій родина дівчини рятувалася від обстрілів, знищив ворожий снаряд. Усе згоріло вщент:

“Я повірити не могла, але коли пізніше надіслали фото нашої квартири – я була в істериці. Все життя, яке минуло там, на восьмому поверсі. Все, що я так любила, було знищено “руським міром”.

Спали на підлозі, а їжу готували на вулиці

Юля разом з рідними виїхала з міста 17 березня 2022 року. До цього вони жили у справжньому пеклі: спали на підлозі у холодні квартирі, потім у підвалі, готували їжу на вулиці під гул літаків, бачили, як у дворі ховали загиблу жінку.

Мешканці будинку у Кальміуському районі ховалися в ньому, ніби це дійсно була фортеця, яка захистить від ракет, снарядів та бомб.

Щовечора Юля з сестрою думали, що завтра це все скінчиться, що ось-ось, і буде тиша. 

Коли дівчина дізналася, що відбувається у районі “Азовсталі”, вона не знаходила собі місця. Там мешкав її батько з яким не було зв’язку. Лише в евакуації дізналася, що з ним все гаразд. 

Кожного дня я питала: “За що?”

“Ми не могли знати, що говорять, чи пам’ятають про нас, тому людей почали зомбувати. Казали: “Про вас вже забули, ви нікому не потрібні, і ваш президент покинув Україну зі своєю сім’єю”. Було багато чуток, але я не вірила. Кожного дня я задавала собі багато питань, головне з яких: “За що?”.

Коли родина виїжджала з Маріуполя – по дорозі були численні  російські блокпости у напрямку Запоріжжя. Юлія дивилася у бік окупантів і ненавиділа кожного з них. Вона не вірила, що залишає рідний дім, але сподівалася якнайшвидше повернутися додому.

“Щоранку прокидаючись, або щовечора лягаючи спати, я підходила до вікна і дивилася на небо, на зірки. В такі моменти я розуміла, що я вдома. Знаєте, було таке відчуття, ніби я маленька мишка, яку за межами будинку чекає багато небезпек. І ось, коли ти знаходишся в своїй “нірці”, ти знаєш, що ти під захистом. Ти розумієш, що вдома на тебе чекають, і що ніякий “кіт” тебе там не дістане”, – пригадує Юлія. 

Платформа “Свій дім” вдячна primorka.city за інформацію для підготовки допису.

Читайте ще: Історія будинку в Маріуполі, де знімали фільм “Маленькая Вера”