“Комісія сказала, що велику тріщину в стіні достатньо просто заштукатурити”. Історія Олени Фесенко з Харківщини

Перед початком великої війни Олена Фесенко переїхала до селища Подвірки на Харківщині. Майже три роки вона залишалася там, попри періодичні обстріли, і не планувала виїжджати. Але на початку 2025 року дронова атака серйозно пошкодила її будинок. Зараз він в аварійному стані й жити там неможливо. Комісія вже провела обстеження та виділила перший транш коштів на ремонт вікон.

Зараз жінка орендує квартиру в Харкові, куди забрала свою собаку та трьох котів. Вона вже п’ять років займається волонтерством і продовжує це робити навіть після втрати дому.

“Великі уламки скла були по всій хаті”

“Свого часу ми з сестрою мали поділити квартиру, тож на свою частку коштів я придбала приватний будинок, бо хотіла мати власне подвір’я ”, — розповіла журналістці “Свій дім” Олена.

22 січня 2025 року селище Подвірки атакували російські шахеди. Постраждали щонайменше 14 будинків, зокрема й житло Олени. Один з дронів влучив в сусідський город, і вибухова хвиля пошкодила її оселю:

“Того дня мене не було вдома. Сусідка подзвонила і сказала, що був прильот, але в нашому домі лише вибило двері. Як виявилися, не тільки — а ще й вікна. Також після обстрілу почав протікати дах, а на стінах з’явилися тріщини. Великі уламки скла були по всій хаті”. 

Квартира у Харкові, яку зараз винаймає Олена, проста та без ремонту. Жінка каже, що знайти кращий варіант з тваринами важко: 

“Добре, що є світло, газ та опалення”, — каже вона.

Їхати в більш безпечні регіони Олена поки не планує. Переживає, що не зможе там влаштуватися, бо з твариною важко знайти житло:

“Вже декілька місяців ми живемо в квартирі, і я маю зізнатися, що мені тут навіть комфортніше, ніж в приватному будинку. Не треба перейматися за роботу котла та інші зручності. Але де ми будемо жити надалі і як довго — не знаю”.  

“Коштів на ремонт не вистачає”

Олена отримала перший транш на ремонт пошкодженого житла за програмою “єВідновлення”. Кошти поки не використала, але зазначає, що цього недостатньо для відновлення будинку.

“Спочатку я запросила спеціаліста, який порахував необхідний бюджет для встановлення вікон. Але, на жаль, виділених коштів не вистачає навіть на найдешевші вікна та оплату роботи. Комісія, що обстежувала будинок, сказала, що тріщину в стіні, через яку можна побачити подвір’я, достатньо просто заштукатурити. По цьому питанню я хочу проконсультуватися з фахівцями, бо не розумію, чи дійсно так безпечно робити. На дах виділили 10 листів шиферу. Загалом сказали, “радійте, що вам вікна поставлять””, — каже жінка.

Не здається і допомагає іншим

Олена — засновниця “Центру дружньої взаємодопомоги”. Вже п’ять років допомагає людям. До неї звертаються з різними запитами, а вона знаходить необхідні речі серед небайдужих людей та в інших організаціях. Це може бути як пошук крісла колісного, так і посуду та речей для переселенців. Жінка допомагала збирати кошти на операцію колишньому колезі, привозила речі та продукти в інтернати та інші заклади Харківщини.

“На початку великої війни я розносила по нашому селищу обіди для людей. Організація, яка цим займалася, знала, що я можу допомогти, і не підведу”, — каже вона.

Попри допомогу іншим, Олена відчуває, що й сама потребує підтримки. Війна та життєві труднощі негативно впливають на її психологічний стан:

“Минулого року у моєї мами був інфаркт, після цього вона стала маломобільною і майже не ходить. Чоловіку зробили операцію і він потребує реабілітації, але поки на це немає коштів. Син навчається на четвертому курсі, а донька відрахувалася. Всі ці обставини негативно впливають на мене. Я відчуваю, що мені потрібен психолог чи інший спеціаліст, бо вже важко справлятися з усіма негараздами. Стан трохи депресивний, але я все одно потроху борюся з цим, як можу”.

Читати по темі:

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

“У наш будинок було влучання з танка, другий поверх впал на перший. Поки що живемо у сусідів”. Історія Олександра Шевцова

“Ракети з рф долітають до Харкова за 30 секунд, але їхати з міста не будемо”. Історія Наталії Ярош