“У наш будинок було влучання з танка, другий поверх впал на перший. Поки що живемо у сусідів”. Історія Олександра Шевцова

Півтора місяця Олександр Шевцов разом з дружиною сиділи під обстрілами у рідному селі на Харківщині. Виїхали вже напередодні окупації. Після звільнення одразу ж повернулося додому і побачили, що дім зруйнований, а навкруги сліди боїв ти вирви від снарядів. 

Нині живуть у сусідській хаті та готуються евакуюватися у разі нового наступу росіян.

Рідне село й дім знищені

Олександр Шевцов народився в селі Піски-Радьківські, має дві вищі освіти, після навчання повернувся в рідне село, де жив до початку повномасштабного вторгнення рф.

“Будинок у нас був старий, фактично в аварійному стані — це учительський дім з цегли. Збудували його ще в 1957 році, мама була викладачкою, вона його й отримала. Квартира на дві кімнати на першому поверсі, десь до 50 квадратів. З 2000-х років я почав займатися її облаштуванням — робив ремонти, клеїв нові шпалери, поставив опалення та змінив старі труби. У 2021 році я намітив собі капітальний ремонт, хотів повністю оновити сантехніку. Сам дім був у поганому стані, його тримали  лише товсті стіни в 70 сантиметрів, а так дах був з дірками, всі комунікації старі та фактично непридатні”, — говорить Олександр Шевцов в інтерв’ю журналісту “Свій Дім”.

Тікали майже перед початком окупації

Росіяни майже повністю знищили дім та село Олександра Шевцова. І що найстрашніше, говорить чоловік, це ще не кінець.

“E них стоїть завдання перетворити все тут у нас на попіл, зробити випалену землю. Я жінці казав, що росіяни — вони такі варвари, а вона не вірила. Потім на власні очі побачила то все. Коли 24 лютого 2022 року почалося вторгнення рф — ми зранку вже почули й дізналися, бо у сусіднє село прилетіло. Спочатку виїжджати не думали. Сиділи там півтора місяця, спали у підвалі. Евакуювалися майже перед самою окупацією. Це було десь 15 квітня, а за день до цього біля дому влучив снаряд”. 

Навесні росіяни захопили Піски-Радьківські, але після вдалого контрнаступу ЗСУ у вересні 2022 року воно перейшло під контроль української влади.

“Як тільки звільнили — ми одразу поїхали, в нас прописка, то пропустили без проблем. Побачене — шокувало, все в руїнах, навкруги сліди боїв та вирви від снарядів. В нашому будинку другий поверх впав на перший. Сусідський – вцілів, то ми домовились — живемо поки що там, але всі кажуть, що росіяни підуть у наступ, то ми готуємо план відступу, якщо це станеться. Зараз нам треба оформити всі документи на зруйнований будинок та шукати місце для переїзду, а в ідеалі — ще й роботу”, — говорить чоловік.

Коли подружжя тікало, то взяти речі не вдалося. Тепер в них немає майже ніякого майна.

“Жінка забрала телевізор, а я — ноутбук. Шкода, що фото забули, я хотів родовід зробити, але тепер хай йому грець. Будинок вигорів, бо там були дерев’яні перекриття. Місцеві казали, що росіяни бігали й кидали запальні пляшки в наші дома. Чи дійсно так – не знаю, але не здивуюсь, бо, наприклад, прямий постріл з танка в наш будинок точно був”, — каже Олександр Шевцов.

_____

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик