“Ракети з рф долітають до Харкова за 30 секунд, але їхати з міста не будемо”. Історія Наталії Ярош

Харків’янка Наталія Ярош та її родина близько 20 років прожили на Північній Салтівці у трикімнатній квартирі. Після повномасштабного вторгнення рф четверо людей, кіт, дві собаки й папуга туляться в одній кімнаті “трьошки”, яку винаймають. В інших живуть сторонні люди.

У під’їзд рідного дому по вулиці Метробудівників у березні 2022 року влетів ракетний комплекс “Іскандер”, який знищив квартири з правого боку. Житло родини не зруйноване вщент, але потрощене. Немає ні вікон, ні дверей.

“23 лютого у мене був день народження, а зранку місто почали бомбити”

Початок великої війни сім’я зустріла у власній квартирі. Поганого передчуття не було. Напередодні святкували день народження Наталії.

“24-го зранку Харків почали бомбити. Я схопила мішок для борошна, в який почали скидати найнеобхідніші речі та документи. Потім підійшла до вікна. Люди кудись бігли, заводили машини. У нас автівки немає. Пішла до сусідів, додзвонилися у таксі. Озвучили суму — з Північної Салтівки до Південного вокзалу 5 тисяч гривень з людини. І то не факт, що приїдуть у наш район. Вирішили залишатися. Деякий час ще були в квартирі, а потім з дітьми жили у підвалі ”, — пригадує жінка.

Чоловік залишався у квартирі. Виходив лише, щоб знайти воду, хліб та крупи. Продукти сюди ніхто не привозив. Витримали 10 днів, а потім переїхали до іншого району. Згодом дізналися про руйнування багатоповерхівки.

 Від холодильника залишився один гвинтик

“До нас снаряд залетів через кухонне вікно, пробив підлогу, впав на перший поверх і там розірвався. Усі стіни наче вивернуті. Тільки в грудні купили нові меблі на кухню, а від холодильника залишився один гвинтик. Подали заяву в “Дію” про руйнування. Комісія була вже два рази. Перша — склала первинний акт та встановила, що у будинок було десь 26 прильотів. Він горів, а саме в наш під’їзд влетів “Іскандер””, — розповіла Наталія.

Друга комісія оцінювала наскільки погіршився стан квартир після руйнування та через відсутність опалення.

“Другого висновку нам ще не дали. На руках — тільки первинний акт. Зараз житло зруйноване, але в будь-який момент може стати втраченим. Остаточного рішення по дому ще немає. Будуть зносити знищену частину чи все рівняти під фундамент — невідомо. Бо сьогодні-завтра можна відновити, а якщо знов прилетить? Думаю, що будуть чекати до кінця війни”, — каже вона.

“Якщо прилетить у двір, то може скластися і вціліла частина під’їзду”

Вперше у зруйнований будинок Наталія потрапила лише через рік. Раніше не приходила, бо було важко психологічно. Чоловік з сином навідувалися раз на місяць. Шукали хоч якусь вцілілу ложку чи виделку, бо вже “працювали” мародери. Знаходитись там довго — небезпечно. Якщо прилетить у двір, то може скластися і вціліла частина під’їзду.

“Заходиш у під’їзд, відчиняєш металеві двері, а підлоги немає. Діра аж до ліфта. Щоб піднятися вище, треба ставити якісь дошки та перестрибувати”, — розповідає Наталія. 

“Ракети з рф долітають до Харкова за 30 секунд“

Родина дуже хоче повернутися у рідний дім, у свій район, але за умови, що там буде якесь бомбосховище, хоч мінімальна безпека. Після нападу рф з Харкова не виїжджали і не планують, бо є прив’язка до роботи. У мирні часи жінка плела спортивні сітки, зараз — маскувальні. Чоловік випікає хліб, кондитерські вироби для місцевого населення та хлопцям на фронт. Донька цьогоріч вступила до юридичного університету імені Ярослава Мудрого:

“Була трикімнатна квартира, а тепер живемо в одній кімнаті. Спимо на дивані по черзі. Хтось — на підлозі, хтось на розкладушці. Коли сильні обстріли йдемо у коридор, спускатись нікуди. До метро — десь пів години, а  ракета з території рф долітає до Харківщини за 30 секунд. Все одно не встигнемо добігти”.

Життя на коробках і пошук житла

Пані Наталія розуміє, що багато українців залишились без домівок, але жити в одній кімнаті разом з домашніми улюбленцями вкрай важко. 

“Нам потрібно житло на тривалий час. З подвір’ям, щоб нікому не заважати. Можливо хтось не повернеться або повернеться нескоро, а будинок треба підтримувати і доглядати. Купити поки мені ні за що. Я не знаю скільки нам відведено часу — тиждень, рік, п’ять. Але хочеться дихати повітрям і жити не на полу і не на коробках”, — звертається жінка до харків’ян.

Картка для допомоги родині  5169 3600 1751 4898 (Ярош Н.В)

PayPal: natalockaaros@gmail.com

Читайте ще історію з Харківщини: Окупанти знищили будинок, в якому знімали реаліті “Супермама”. Історія Анни Печури