“У Вугледарі наша родина втратила три квартири”. Історія Світлани Клименко

Світлана Клименко прожила у Вугледарі понад 50 років. Разом із чоловіком вони мали три квартири — усі знищені російськими обстрілами. Вчасно евакуюватися з Донеччини родині допомогла одна з релігійних організацій. Свій порятунок вони вважають божим провидінням. Вже понад три роки сім’я мешкає на Волині, де орендують житло. 

“Я людина дуже віруюча. Ми прихожани церкви євангельських християн-баптистів. Ще до початку вторгнення, а особливо після, Бог постійно давав мені розуміння: нічого доброго з нашим містом не буде. Я відчувала загрозу, тому постійно молилася. Я добре дружила з жінкою пастиря одного з храмів міста — вони допомагали вивозити людей. Тому подзвонила їй і записалася на евакуацію разом із сином”.

Руїни Вугледара

Фото: Донецька ОДА

Кілька днів вона провела в молитві, а коли їй запропонували виїхати — відмовилася. Згодом передумала і зателефонувала організаторці: людям, яким вона віддала свої місця, не змогли додзвонитися. Жінка каже — це було диво.

Коли Світлана з сином вийшли з будинку та попрямували до транспорту, почався сильний обстріл. Бігти до машини довелося під звуки вибухів, але виїхати врешті-решт вдалося:

“Ми з дитиною евакуювалися 13 березня 2022 року, а чоловік — вже на початку квітня. Майже увесь час він ховався у підвалі. Спочатку нас привезли у Кам’янець-Подільський, а потім ми опинилися у місті Рожище на Волині. Моя донька тоді жила у Харкові, її чоловік пішов воювати і її друзі запропонували переїхати саме сюди”.

Родина Світлани, яка мала у Вугледарі три квартири, тепер винаймає житло. Каже, що з доходів у них лише пенсія чоловіка. Їжу, одяг і взуття надає церква:  

“Оренда маленької квартири обходиться нам до 5 тисяч гривень на місяць з урахуванням комунальних послуг. Можемо собі це дозволити, тому що у чоловіка нормальна пенсія за майже 30 років стажу на шахті. Я намагалася влаштуватися на роботу, але є проблема — мова. Українською я не володію і коли потенційні роботодавці чують мою російську, то одразу кладуть слухавку”, — розповідає жінка.

Зруйнована багатоповерхівка у Вугледарі

Фото: 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців

Три зруйновані квартири

Світлана Клименко народилася в Казахстані. Коли їй було чотири роки, батьки переїхали до Вугледара. Там жінка прожила понад 50 років, вийшла заміж і народила двох дітей. На момент початку великої війни у родини було три квартири, які дісталися від родичів.

“Наша головна оселя — це трикімнатна квартира на 53 квадрати у блочному п’ятиповерховому будинку на останньому поверсі. Сам дім збудували у 1976 році, житло отримали батьки чоловіка. Коли одружилися в 1992 році, то одразу заїхали туди. Друга, однокімнатна, дісталася від брата, а третя — від мами чоловіка”.

Наразі уся нерухомість подружжя зруйнована. У місті знищені інші будинки, школи, дитсадки та лікарні.

“Будинок, де була наша трьошка, знаходиться в аварійному стані. Половина дому знищена, в іншій була пожежа. Наша квартира вигоріла повністю, даху там теж немає. Найбільші руйнування сталися у 2024 році. Інші дві квартири також знищені”

Світлана з чоловіком не знають, чи повернулись би вони додому, якщо б Вугледар звільнили і відбудували: 

Зруйнований будинок, де була квартира родини

Фото: особистий архів Світлани Клименко

“Зараз важко щось загадувати. З одного боку — там наші батьки поховані. Але чи буде там колись нормальне, мирне та безпечне життя – невідомо. Тому заради власного спокою ми просто не думаємо про це”.

Читайте ще:

“Ми жили в єдиному на все місто блакитному будинку на вулиці Миру”. Історія Оксани Гончарової з Вугледара

“На похороні чоловіка дізналася, що наш будинок у Вугледарі повністю знищили”. Історія Марини Водопʼянової