Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Вугледар

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Ми жили в єдиному на все місто блакитному будинку на вулиці Миру”. Історія Оксани Гончарової з Вугледара

Донецька область , Волноваський район , Вугледар

Вугледар — місто на Донеччині, де 38 років тому народилась Оксана Гончарова. Тут вона вийшла заміж та народила трьох дітей. Родина жила у власній квартирі на вулиці Миру в єдиному на все місто блакитному будинку. Після повномасштабного нападу рф від їхньої оселі та від самого міста майже нічого не залишилося — окупанти перетворили все на руїни. 

Багатодітна родина Гончарових тепер живе в Ірпені. На Київщину вони переїхали ще за пів року до початку великої війни. Проте про рідний Вугледар ніколи не забували.

Затишне та рідне місто

Назва Вугледар з’явилася в 1969 році, коли селище Південний Донецьк, засноване на початку 1960-х років для освоєння вугільних родовищ, було перейменовано. Статус міста населений пункт отримав, коли Україна вже стала незалежною. До повномасштабної війни тут жили близько 15 тисяч людей. Місто було настільки затишним і компактним, що його можна було обійти за пів години. 

“З автостанції їздили міжміські автобуси. До 2014 року в основному це був напрямок Донецька. Туди їздили діти на навчання, за покупками, за розвагами. Автобуси відправлялися кожні 20 хвилин”, — згадує жінка.

Оксана Гончарова навчалася у Донецькому державному університеті управління та три роки жила в гуртожитку. На вихідні обов’язково поверталася до свого будинку по вулиці Миру. 

Єдиний в місті блакитний будинок

Батьки Оксани в 1987 році отримали двокімнатну квартиру у десятиповерхівці. Це житло згодом дісталося їй. Потім вже з чоловіком вони продали цю оселю та купили сусідню:

“Нам стало в ній тісно, тому нашу двокімнатну квартиру на третьому поверсі ми продали і купили сусідню — трикімнатну”. 

До прийняття закону про декомунізацію в 2015 році вулиця, де жила родина, мала назву Радянська, а тоді її перейменували на вулицю Миру. 

“Наш дім — один з останніх новозведених в місті, тому мікрорайон, де він розташовувався, називався “Молодіжний”. Це не центр міста, а ближче до околиці, до лікарні. До речі, він був єдиний будинок такого кольору у місті, тому його всі називали просто “блакитний”. І всі розуміли, де ти живеш”. 

З вікна своєї квартири Оксана бачила відремонтовану школу з новим стадіоном, а навпроти будинку була спортивна школа. До великої війни діти займалися там футболом, боксом, боротьбою, плаванням, карате і танцями. А неподалік ще один заклад — навчально-виховний комплекс “Мрія”, в якому в 2020 році зробили ремонт.

“Це була сучасна, яскрава, світла школа, з найновішим навчальним обладнанням і новим стадіоном для футболу, де проходили міжміські змагання та тренування хлопців. Це була одна з головних подій міста, коли до Вугледара приїжджали команди з інших міст, всі збиралися на стадіоні, щоб вболівати за своїх дітей”.

Місто постійно будувалося, каже Оксана. Наприклад на пустирі, де влітку були каруселі, планували звести церкву. Біля самого будинку був дитячий майданчик з новими яскравими гойдалками, продуктові магазини, перукарні, ремонт взуття. Сам район був дуже спокійним, затишним, сімейним. Місцеві знали одне одного, тому без страху відпускали дітей пограти у дворі.

“Будівництво православної церкви почалося в 2020 році. Ми бачили сам процес з вікна. Інший храм теж був недалеко, але в іншому мікрорайоні. Ми раділи, що тепер церква буде дуже близько і чекали завершення будівництва, щоб частіше відвідувати храм. Нам подобався мелодійний та заспокійливий дзвін колоколів. На жаль, у нову церкву ми так й не потрапили, не встигли — почалось повномасштабне вторгнення рф”.

Виїхали до великої війни

Вся родина Гончарових ще за пів року до початку великої війни переїхала ближче до столиці. Зараз багатодітна сім’я живе в Ірпені.

“Звичайно, наше місто, наша вулиця, наш будинок назавжди залишаться глибоко в нашому серці. Діти досі згадують свій двір, згадують, як вони там грали. І навіть виходячи десь увечері на вулицю, їм здається, що ось саме такий запах був тоді у Вугледарі, коли ми там жили, гралися зі своїми друзями. Зараз залишилися лише теплі спогади”.

Восени 2024 року армія рф захопила Вугледар, який до цього понад 2 роки обороняли українські захисники. В місті немає електроенергії, питної води, продуктів харчування та інших комунікацій, а з 15 тисяч містян залишилося не більше 100 людей.

Платформа “Свій дім” вдячна Свої за інформацію для підготовки допису. Цей текст — частина спецпроєкту “Це була вулиця Миру. Історії зі знищених росією міст”

Читайте ще: Квартиру Катерини Бубнової на Луганщині зруйнувала “Точка-У”, а у приватному будинку жили росіяни

admin / 14.01.2025

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу