Квартиру Катерини Бубнової на Луганщині зруйнувала “Точка-У”, а у приватному будинку жили росіяни

Катерина Бубнова жила у місті Кремінна на Луганщині та разом з чоловіком виховувала маленького сина. Після повномасштабного вторгнення рф та постійних обстрілів сім’ї довелося залишити місто і все майно — квартиру й приватний будинок, які постраждали від ворожих ударів. Зараз вони живуть на Рівненщині, де орендують житло. 

За довгий час родина адаптувалися до життя в новому місті, але жінка зізнається, що хотілося бути ближче до рідних місць — у Дніпрі, Полтаві або Харкові, але там більш небезпечно. 

“Скільки б ми не жили на Рівненщині, скільки не працювали, ми все одно для місцевих залишимося переселенцями. Як би гарно ми не розмовляли українською, при першій зустрічі нас завжди запитують: “Звідки ви?”, — розповіла Катерина журналістці “Свій дім”.

“Евакуювалися, коли син сказав, що більше не може терпіти обстріли”

Кремінну почали обстрілювати 8 березня 2022 року. Наступного дня Катерина, яка працювала фізичною терапевткою в лікарні, ще ходила на роботу. Тоді росіяни обстріляли корпуси медзакладу. На роботу жінка більше не вийшла, адже мала бути поряд з дитиною:

“Місто обстрілювали. Як тільки чули звуки, то бігли в коридор, спали одягнені, матраци стягнули на підлогу, вікна забили ДСП. Школу, де навчався син та яка була через дорогу від нас, розбили. Коли зникло світло, стало набагато складніше. Ми виїхали 2 квітня після того, як дитина сказала, що більше не може терпіти постійні обстріли”.

На евакуаційному автобусі Катерина з сином покинули місто. Їхали через Слов’янськ до Львова, бо в Лимані вже обстріляли залізничну колію. Її чоловік, який працював в ДСНС, ще залишався в Кремінній. 

“Ми зупинилися у лікарні в передмісті Львова, де через стрес і виснаження, у нас виникло кишкове захворювання. Саме тоді до нас приїхав чоловік, який з колегами з ДСНС вивіз робочу техніку з Кремінної. Коли він побачив, в якому ми стані, то вирішив, що треба звідси переїжджати”.

“Стали на квартирний облік, але поки без результатів”

Невелике місто Березне на Рівненщині стало прихистком для родини. Жили в гуртожитку лісотехнічного коледжу та платили по 650 гривень з людини.

“Згодом ми стали на квартирний облік і були змушені виїхати з гуртожитка. Там можна було перебувати обмежений термін. Ми переїхали в будинок, але згодом господарі його продали. Тому знову довелося шукати нове житло. Зараз живемо в орендованій квартирі”.

Катерина продовжує працювати в лікарні, яку евакуювали з Кремінної до Рівного, та викладає заочно в університеті. Вона закінчила магістратуру і здобула нову спеціальність “біомедичний інженер”, а також аспірантуру за спеціальністю “освіта, педагогічні науки”. Луганський гарнізон ДСНС, де працював її чоловік, розформували, і тепер він служить у місцевій частині.

Життя триває, але за цей час, черга на отримання квартири так і не зрушилася з місця.

Житло у Кремінній зруйноване

Квартиру родини на Луганщині зруйнувала “Точка-У”. На фото у соцмережах Катерина побачила велику вирву від ракети біля під’їзду, а від самої будівлі залишилися лише стіни. В їхньому приватному будинку, за словами знайомих, жили російські солдати, які згодом виїхали. Подальша доля оселі невідома, але до сусідів прилетів снаряд і вибуховою хвилею пошкодило паркан:

“Ми не можемо отримати ані нове житло на Рівненщині, ані компенсацію за зруйноване в Кремінній. По-перше, новий закон про надання виплат за знищену нерухомість на тимчасово окупованій території, ще не набув чинності, а по-друге, через те, що БТІ не виїхало з міста, довести право власності на житло значно складніше”, — розповідає жінка.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Читати по темі:

“На наш Торецьк армія рф налетіла, як чума, залишився після себе лише руїни”. Історія Любові Буліної
Міжнародний реєстр збитків. Нові правила та можливості для подання заяв