“На наш Торецьк армія рф налетіла, як чума, залишився після себе лише руїни”. Історія Любові Буліної

70-річна пенсіонерка з Торецька Любов Буліна планувала зустріти спокійну старість у рідній квартирі, допомагати дітям та виховувати онуку. Проте через повномасштабне вторгнення рф вони з чоловіком залишилися без майна та фактично на вулиці. Нині подружжя живе на Київщині, де орендує житло.

Жінка ніколи не могла подумати, що росія нападе на Україну. Тому 24 лютого 2022 року в неї була повна розгубленість. Любов каже, що її родина стала ворогами для близьких та рідних, які живуть в рф. 

“В Торецьку ми залишалися два місяці після початку великої війни — виїхали після влучання снаряда на наше подвір’я. Це було напередодні Великодня. Ми, як старі люди, довго сумнівалися, але після цього обстрілу донька зрештою вмовила нас евакуюватися. Зібрали мінімум речей, документи та коштовності, — розповідає жінка журналісту “Свій дім”.

Майже три роки без дому

Спочатку подружжя разом з донькою та онукою поїхали до знайомих у Черкаси, які раніше виїхали зі Святогірська, а згодом опинилися в Ірпені на Київщині.

“Наша донька — лікарка. Спочатку не було жодних пропозицій щодо роботи, але згодом вона змогла влаштуватися. Майже всі наші кошти йдуть на оренду квартири та комунальні послуги. Рятує пенсія чоловіка. Він, як шахтар, отримує 15 тисяч гривень, але з них майже 10 віддаємо за житло, а ще опалення взимку дуже дороге. Я вже мовчу про їжу та ліки — у нашому віці медикаменти особливо важлива частина витрат”.

За словами Любові вони з чоловіком мріяли про повернення додому, але коли бачать фото Торецька в диму та вогні, то розуміють, що повертатися їм нікуди.

“Я вже майже три роки живу відчуттям, що це все відбувається не з нами, не з нашою країною. Наш Торецьк вже не буде таким, яким був. Я досі не вірю, що це сталося. Армія рф налетіла на нього, як чума, і залишила після себе руїни”, — говорить жінка.

Планували зустріти спокійну старість вдома

Любов Буліна народилася в країні, яка тепер знищує Торецьк та інші міста. До України вона переїхала у 1976 році після смерті першого чоловіка. ЇЇ дитині тоді був лише рік. 

“У росії мене нічого не тримало, і я переїхала до Торецька, де колись жив мій дідусь. Вдруге вийшла заміж — за місцевого шахтаря. Згодом у нас народилися син та донька. Я працювала в магазині, потім шила одяг, а після непростих 90-х років вийшла на пенсію”, — говорить жінка.

Квартиру в дев’ятиповерховому будинку за адресою вулиця Віктора Сорочука, 12 подружжя отримало в 1986 році. Тоді це була новобудова. 

“У нас була трикімнатна квартира на 66 квадратів з великим балконом. Ремонт останній раз робили років 15 тому, але все було охайно та сучасно. Думали з чоловіком, що зустрінемо там щасливу старість, але не судилося. Напередодні великої війни племінник порадив купити ортопедичний матрац. Я на ньому поспала лише два місяці, коли вже було зовсім не до сну. Забрати нічого не вдалося — техніка, меблі все там лишилося. Згодом донька ще їздила додому та врятувала сімейний фотоархів. Це пам’ять, яку неможливо відновити. Я рада, що забрала скриньку з цінностями, де сережки, кільця та інші вироби з золота. Це був подарунок від дорослого сина, який вже помер”, — розповідає жінка.

Зараз дім фактично стоїть в руїнах, весь чорний. Там все вигоріло. Про це Любов дізналася від сусідки.

“Все життя позаду, а заробити на житло в таких умовах — нереально”, — додає жінка.

Читайте ще: “Щоб відновити мою квартиру, треба майже мільйон гривень”. Історія Ліори Брауер