“Тільки місцеві можуть по руїнах визначити, де була школа чи будинок”. Історія Олени Воєводіної з міста Часів Яр

До початку великої війни Олена Воєводіна разом із чоловіком і батьками жила в місті Часів Яр на Донеччині. Вони мріяли про власну оселю і дивилися оголошення про продаж. Однак їхні плани зруйнувала росія. Після кількох місяців під обстрілами, у травні 2022 року родина евакуювалася на Вінниччину. Наразі живуть та працюють у Козятині.

“Мої батьки звідси родом, і у нас тут був будинок моїх бабусі та дідуся. Він стояв порожнім майже 10 років. Ми приїхали вп’ятьох, почали робити ремонт і добудували одну кімнату”, — говорить дівчина журналісту платформи Свій дім.

Місто Козятин на Вінниччині

Фото: Козятинська міська рада

“Жили з батьками і збирали гроші на житло”

У 2020 році Олена вийшла заміж. Її чоловік родом із Горлівки, яку росія окупувала ще у 2014 році:

“Ми жили з моїми батьками у Часовому Ярі, але збирали гроші на своє житло. На щастя, нічого тоді не знайшли — це були б марно витрачені кошти”.

Напередодні початку великої війни Олена почула у новинах про ймовірне російське вторгнення.

“Я, звісно, не вірила. Якось події 2014-2015 років нас обійшли, тому була думка, що якщо навіть щось станеться, то нам пощастить”, — згадала Олена. 

Місто Часів Яр на Донеччині до великої війни

Фото: Максим Фесенко

“Розповідь знайомої про блокаду Маріуполя — це просто жах”

Проте зранку 24 лютого 2022 року вона прокинулася від вибухів. Чоловік сказав, що армія рф перетнула кордон та почала наступ.

“Я доволі спокійна людина. Не можу сказати, що в мене була паніка. Я просто не розуміла, що робити далі. Порадилися з рідними й вирішили залишатися вдома. Після атак на Київ, Харків, Херсон та інші міста ми не розуміли, куди їхати. На фоні того, що відбувалося в інших регіонах, У Часовому Ярі було спокійніше”.

Проте згодом ситуація змінилася — окупантів вигнали з півночі країни, а Донеччина опинилася в складніших умовах.

“Ми були шоковані подіями, які відбувалися у Маріуполі. Я про таке раніше читала лиш у книжках. У нас є знайома, яка врятувалася звідти. Її розповідь про блокаду — це просто жах. Згодом і в нашому місті посилилися обстріли та почалися проблеми з комунікаціями”.

У травні 2022 року родина вирішила виїхати на Вінниччину. Двома автівками змогли вивезти значну частину речей. 

“Пізніше, 9 липня, російська армія вдарила ракетою по будинку та вбила близько 50 людей. Ми жили недалеко від цього місця. Серед загиблих були люди, яких ми знали. Батько тоді сказав: “Слава Богу, що ми не залишилися у місті”.

Батьківська оселя у місті Часів Яр зруйнована

Квартиру у п’ятиповерхівці на вулиці Шевченка отримав ще дідусь Олени. Разом із дружиною у 1975 році він переїхав на Донеччину з Вінниччини та працював на місцевому вогнетривкому заводі. 

Зруйноване місто Часів Яр на Донеччині

Фото: Десантно-штурмові війська ЗСУ

“Вони хотіли повернутися до Козятина, тому попросили сусідів приглядати за будинком. Після виходу на пенсію поїхали туди”, — розповіла Олена. 

Після їхнього переїзду квартира у Часовому Ярі дісталася Олені — зробили перепланування та сучасний ремонт. Наразі будинок вщент зруйнований обстрілами:

“Все моє дитинство пройшло там. Ми жили великою родиною і це теплі спогади. Коли зараз дивишся на фото нашого міста, то важко впізнати щось і не віриться, що тут колись жили люди. Тільки місцеві можуть по руїнах визначити, де була школа, дитсадок або житловий будинок. Бої за місто досі тривають, тому там залишиться випалена земля у перемішку з камінням та будівельним сміттям”.

Читайте ще:

“Просто зараз росіяни знищують Часів Яр авіаційними бомбами. Дісталося й нашому будинку”. Історія Ольги Савенко

“Моя квартира по вулиці Миру вигоріла вщент. Ключі та прописка в паспорті — єдине, що залишилося”. Історія Ірини Черняк з Часового Яру