Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Часів Яр

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Моя квартира по вулиці Миру вигоріла вщент. Ключі та прописка в паспорті — єдине, що залишилося”. Історія Ірини Черняк з Часового Яру

Донецька область , Бахмутський район , Часів Яр / Миру

Ірина Черняк родом з Миколаївщини, але з 2007 року разом зі своєю родиною жила в Часовому Яру. Там вони придбали квартиру в триповерховому будинку на вулиці Миру. Але після 2022 року мирному життю прийшов кінець. Армія рф зруйнувала не тільки їхнє житло, а й місто.

Наразі жінка живе в Німеччині та розуміє, що додому вже не повернеться. На пам’ять про рідні місця в неї залишилися лише ключі й прописка в паспорті.

“Новий етап життя на вулиці Миру”

У 2007 році Ірина з чоловіком переїхала до Часового Яру. Там жила їхня старша донька з сім’єю.

Тоді родина придбала квартиру на другому поверсі у триповерховому цегляному будинку по вулиці Миру. На той момент вона коштувала близько трьох тисяч доларів, включаючи оформлення. В оселі роками ніхто не жив і вона була без ремонту. Черняки облаштували її поступово: зокрема поміняли водопровід, а також всі комунікації.

“Містечко невелике, але дуже зручне, все у пішій доступності. Магазини, ринок, міськгаз, водоканал, пошта. На нашій вулиці було п’ять різних магазинчиків: це і промтовари, і госптовари, і продукти. Місто компактне, мені було зручно пересуватися на протезі”, — пригадує Ірина.

У Часовому Яру був дім і робота. Подружжя влаштувалося на місцевий вогнетривкий комбінат. Були підсобними працівниками у пресувальників.

“Але я пропрацювала менше року і захворіла. Ще раніше, до переїзду в Часів Яр, в Миколаєві зробили операцію на колінному суглобі. І після цього почала боліти нога. У 2010 році у мене діагностували саркому стегна. Того ж року в Донецьку, він тоді ще був не окупований, ампутували ногу вище коліна. У Харківському інституті протезування зробили протез. Містечко невелике, я могла сама ходити на ринок або в магазини, у різні організації, оплачувати на пошті за комунальні послуги тощо”.

“Я влітку часто їздила до мами у Миколаївську область, але завжди мені хотілося додому, у свою квартиру на вулиці Миру. Туди, де мені добре”.

У 2017 році менша донька жінки переїхала до Часового Яру. А за рік їх спіткало горе — помер чоловік Ірини, йому було 60. 

Залишилася прописка у паспорті та ключі

Життя в Часовому Яру змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Ірина з донькою Наталією залишалася в місті до 2 квітня 2022 року. Спочатку вони евакуювалися до Краматорська, потім — в Одесу, а згодом — на Миколаївщину.

“І так опинилася на моїй батьківщині. Жила у селі — то у мами, то у сестри. Але мамі вже на той час було 82 роки, і я на протезі. У селі, де пічне опалення, це важко. У червні 2022 року мене запросили до Німеччини, і я поїхала. Живу у Гамбурзі, вчу мову. У Часів Яр вже, мабуть, не повернуся. Бо міста просто немає, як і будинку, де була моя квартира. Все, що мали за життя, купували, збирали, дбали — все згоріло. Тільки залишилася прописка у паспорті і ключі. І, звісно, спогади про мирне життя”.

Платформа “Свій дім” вдячна Свої за інформацію для підготовки допису. Цей текст — частина спецпроєкту “Це була вулиця Миру. Історії зі знищених росією міст”

Катерина Черніговець / 24.01.2025

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу