“Моя квартира по вулиці Миру вигоріла вщент. Ключі та прописка в паспорті — єдине, що залишилося”. Історія Ірини Черняк з Часового Яру

Ірина Черняк родом з Миколаївщини, але з 2007 року разом зі своєю родиною жила в Часовому Яру. Там вони придбали квартиру в триповерховому будинку на вулиці Миру. Але після 2022 року мирному життю прийшов кінець. Армія рф зруйнувала не тільки їхнє житло, а й місто.

Наразі жінка живе в Німеччині та розуміє, що додому вже не повернеться. На пам’ять про рідні місця в неї залишилися лише ключі й прописка в паспорті.

“Новий етап життя на вулиці Миру”

У 2007 році Ірина з чоловіком переїхала до Часового Яру. Там жила їхня старша донька з сім’єю.

Тоді родина придбала квартиру на другому поверсі у триповерховому цегляному будинку по вулиці Миру. На той момент вона коштувала близько трьох тисяч доларів, включаючи оформлення. В оселі роками ніхто не жив і вона була без ремонту. Черняки облаштували її поступово: зокрема поміняли водопровід, а також всі комунікації.

“Містечко невелике, але дуже зручне, все у пішій доступності. Магазини, ринок, міськгаз, водоканал, пошта. На нашій вулиці було п’ять різних магазинчиків: це і промтовари, і госптовари, і продукти. Місто компактне, мені було зручно пересуватися на протезі”, — пригадує Ірина.

У Часовому Яру був дім і робота. Подружжя влаштувалося на місцевий вогнетривкий комбінат. Були підсобними працівниками у пресувальників.

“Але я пропрацювала менше року і захворіла. Ще раніше, до переїзду в Часів Яр, в Миколаєві зробили операцію на колінному суглобі. І після цього почала боліти нога. У 2010 році у мене діагностували саркому стегна. Того ж року в Донецьку, він тоді ще був не окупований, ампутували ногу вище коліна. У Харківському інституті протезування зробили протез. Містечко невелике, я могла сама ходити на ринок або в магазини, у різні організації, оплачувати на пошті за комунальні послуги тощо”.

“Я влітку часто їздила до мами у Миколаївську область, але завжди мені хотілося додому, у свою квартиру на вулиці Миру. Туди, де мені добре”.

У 2017 році менша донька жінки переїхала до Часового Яру. А за рік їх спіткало горе — помер чоловік Ірини, йому було 60. 

Залишилася прописка у паспорті та ключі

Життя в Часовому Яру змінилося після початку повномасштабного вторгнення. Ірина з донькою Наталією залишалася в місті до 2 квітня 2022 року. Спочатку вони евакуювалися до Краматорська, потім — в Одесу, а згодом — на Миколаївщину.

“І так опинилася на моїй батьківщині. Жила у селі — то у мами, то у сестри. Але мамі вже на той час було 82 роки, і я на протезі. У селі, де пічне опалення, це важко. У червні 2022 року мене запросили до Німеччини, і я поїхала. Живу у Гамбурзі, вчу мову. У Часів Яр вже, мабуть, не повернуся. Бо міста просто немає, як і будинку, де була моя квартира. Все, що мали за життя, купували, збирали, дбали — все згоріло. Тільки залишилася прописка у паспорті і ключі. І, звісно, спогади про мирне життя”.

Платформа “Свій дім” вдячна Свої за інформацію для підготовки допису. Цей текст — частина спецпроєкту “Це була вулиця Миру. Історії зі знищених росією міст”