“Армія рф знищила наш дім, а тіло мами чоловік дістав з-під завалів”. Історія Олени Дубіної з Попасної

Попасна — рідне місто Олени Дубіної, яке після повномасштабного вторгнення російська армія перетворила на руїни. Жінка виїхала звідти у березні 2022 року, коли вже не можна було терпіти постійні обстріли. Евакуювалася з болем у душі, бо знала, що її мама загинула від ворожого удару. У Дніпрі, куди виїхала родина, вона отримала повідомлення, що її змогли поховати. Через деякий час вона дізналася, що зруйновано багатоповерхівку, де була їхня кварира. 

Олена у 2015 році залишила державну службу в Попасній і долучилася до міжнародних проєктів, спрямованих на протидію насильству та захист дітей і жінок. У Дніпрі вона продовжила роботу.

“Мені подобається жити в мегаполісі. Я не тужу за тихим і спокійним життям у місті, де ти всіх знаєш і можеш пішки дійти до будь-якої локації. Але в цьому є й негативні сторони. Обірвалися зв’язки, які формувалися роками. Наприклад, раніше я завжди ходила до одного стоматолога, який лікував мене, моїх дітей та чоловіка. А тепер цього не вистачає”, — розповіла журналістці “Свій дім” Олена.

“Мама загинула, але через обстріли її не могли поховати”

Початок повномасштабного вторгнення став шоком для Олени. Тоді вона думала, що центр міста ніхто не розбомбить. Однак уже в березні через постійні обстріли родина перебралася до укриття, що було поруч з їхнім будинком: 

“Я дізналася, що моя мама загинула під завалами свого будинку. Я не розуміла, як її поховати, бо знаходитися на вулиці було неможливо через обстріли. Я набрала ритуальну службу, але мені відповіли: “Ну ви ж бачите, що навкруги робиться. Ми поки що нікуди не поїдемо”. Обстріли не стихали, ніхто туди так і не приїхав. Тоді чоловік пішов туди та дістав маму з-під завалів. Залишив її на відкритій місцевості, щоб її змогли забрати й поховати”.

Зруйнований будинок в Попасній

Фото: з особистого архіву Олени

Увесь цей час Олена з родиною були в укритті. Поряд прилітали декілька снарядів та пошкодило дах будівлі, де було сховище. Удари були настільки сильними, що вибуховою хвилею відкривалися металеві двері. 

Згодом Олена дізналася, що з міста будуть їхати автобуси. Родина теж вирішила вибратися з міста, але власним транспортом.

“Квартира та гараж розташовувалися за двісті метрів до укриття. Чоловік із сином пішли туди першими, щоб перевірити, чи заводиться авто. Я стояла і чекала, поки вони не подали мені знак, що все працює. Пам’ятаю, я бігла через дорогу, під ногами було слизько, дув сильний вітер. Недалеко падали снаряди, а на снігу стирчали уламки скла. Я добігла до авто і ми виїхали”, — згадує вона. 

З Попасної родина приїхала в Дніпро. Тим же вечором Олені прийшло повідомлення, що її маму вдалося поховати: 

“Звісно, ніяких доказів я не маю, але сподіватися, що це дійсно зробили. Страшно думати про те, що вона могла так і залишитися біля руїн свого будинку. Але іноді в голові виникає сумнів — як її могли вивезти з-під обстрілів та поховати в такі сильні морози? Перевірити це неможливо. Навіть якби можна було повернутися в місто, де б ми шукали її могилу?”

Зруйнований будинок в Попасній

Фото: з особистого архіву Олени

“Компенсацію за квартиру отримати не можу”

У квітні 2022 року Олена побачила на фото свій зруйнований дім. Багатоповерхівка була пошкоджена снарядами та вигоріла. Плита перекриття з дев’ятого поверху обвалилась на одну з кімнат їхньої квартири: 

“Коли виїжджали, то взяли тільки документи та ноутбук. Якби я мала можливість, то вивезла звідти все, що мені цінне як пам’ять. Одяг купується швидко. За це навіть не варто переживати. Але є речі, які вже не відновити. Наприклад, крижма та дитячі фотографії мого сина. Світлини з випускного доньки я змогла “зібрати по крихтах” через родичів та знайомих, яким я колись їх скидала”. 

Зруйнований будинок

Фото: з особистого архіву Олени

Наразі Олена не може отримати компенсацію за зруйноване житло. Закон про виплати в зоні бойових дій та тимчасовій окупації досі не підписаний Президентом.“Навіть якби була можливість, сумніваюся, що могла б оформити виплати. Квартира була приватизована на мене, мою дочку та маму. Але тепер я не знаю, як мені довести, що вона загинула, адже свідків немає. Можливо, треба визнати її безвісти зниклою. Але цього я не буду робити в період активної фази війни”, — каже жінка.

Читати ще:

“Моя квартира та будинок мами зруйновані, а сестра загинула в підвалі будинку”. Історія Ірини Головченко з Попасної

“Наш будинок в Попасній армія рф зрівняла з землею. Залишився лише паркан та фундамент”. Історія Тетяни Зеленської

“Плануємо купити житло, але поки грошей вистачило лише на велосипед”. Історія Ганни Савенко