Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна

Історії, які ви нам розповіли
Приватний будинок

“Плануємо купити житло, але поки грошей вистачило лише на велосипед”. Історія Ганни Савенко

зруйновано: березень 2022 / Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна / пров. Широкий , 18

Ганна Савенко мріє про новий будинок, але грошей поки вистачило лише на велосипед. Її оселю в Попасній на Луганщини в березні 2022 року знищили росіяни. Під час обстрілів загинув її чоловік Сергій.  Вона та її літні батьки дивом врятувалися та тепер живуть на Полтавщині.

“Мій чоловік займався волонтерством і допомагав місцевим. 13 березня 2022 року він загинув внаслідок влучання російського снаряда в наш будинок. Я була в кімнаті, а він вийшов на ґанок. В цей момент стався обстріл. Сергій помер миттєво. Я отримала контузію, а коли оговталася, побачила, що коридору немає, а його понівечене тіло лежить в цих руїнах. Одразу побігла до батьків, вони ховалися у підвалі. Ми поклали його у дворі й накрили. Сестрі чоловіка вдалося знайти ритуальну службу. Наступного дня приїхала машина й забрала його. Повідомили, де поховають і що встановлять хрест. Чи знайду я його могилу колись — не знаю. Сподіваюся, що кладовище вціліло”, — розповідає Ганна Савенко журналісту “Свій Дім”.

Ще декілька днів жінка ховалася від обстрілів у домі своїх батьків. Коли стало небезпечніше, вони пішли у сховище, яке було на базі залізничного підприємства.

“До останнього була надія, що ЗСУ втримають місто. Ми сиділи й чекали впродовж трьох тижнів. У квітні нерви вже не витримували, а ситуація стала нестерпною. Приїхав автобус з Бахмута й ми евакуювалися. Коли їхали, то обстріли не вщухали. Було дуже страшно. Через два дні дісталися Дніпра, були трішки там, а потім поїхали до Горішніх Плавнів на Полтавщині. Там було багато земляків, які могли нам допомогти. Вони знайшли житло, а я працюю на швейній фабриці”.

Два будинки перетворилися на попелище

Ганна Савенко зустріла вторгнення рф в рідній Попасній на Луганщині. 

Останні роки вона працювала медсестрою в Попаснянській лікарні. Перші вибухи в місті почалися через три дні  — 27 лютого. 

“Ми з чоловіком не планували виїжджати, він був категорично проти, хотів залишитися вдома. Та й про евакуацію ми не знали”.

В рідному місті у подружжя був одноповерховий цегляний будинок на 50 квадратів, який вони придбали у 2004 році. Тоді віддали за нього 3 тисячі гривень.

“Він був у нормальному стані, але ми його покращили. Сергій в мене був дуже хазяйновитий, тому все робили самі. Поклеїли шпалери, встановили нові вікна та поставили паркан. У 2015 році у нас вже було влучання — нас тоді врятувало дерево горіха. Обійшлися вибитими шибками. А тепер це суцільні руїни. Будинок моїх батьків був навпроти нашого, від нього теж нічого не залишилося”, — каже жінка.

Якщо місто звільнять, то Ганна з батьками планують обов’язково повернутися додому. Попри надії й мрії про Попасну вони думають про купівлю нового будинку на Полтавщині. 

Допомогти жінці можна за реквізитами: 4149499377189483 (Савенко Г.)

________

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “Армія рф обстріляла наш дім. Мама отримала поранення, росіяни не пустили нас в лікарню й вона померла в мене на руках”. Історія Аріни Барінової

Олександр Забродін / 17.06.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової