“Бабуся подарувала квартиру, а вибух — зруйнував”. Історія Катерини Гапич із Сум

24 березня 2025 року Суми здригнулися від чергового потужного удару армії рф. Вибухова хвиля пошкодила будинки та цивільну інфраструктуру міста. Того дня постраждала і батьківська квартира Катерини Гапич, в якій вона виросла. Під час атаки там була дружина її брата з сином, які дивом не постраждали.

Двоповерхівка загорілася від падіння уламків, і лише ввечері, коли пожежники загасили вогонь, Катерина з родиною змогла потрапити додому й побачити руйнування. Поки вони чекають на акт комісії про пошкодження, будинок стоїть із пошкодженим дахом і без дверей.

“У цій квартирі пройшла вагома частина мого дорослішання. Це наш єдиний родинний дім. Якщо раніше я знала, що мені є куди повертатися, то тепер це місце зруйноване. Ніколи не могла подумати, що за одну мить я та мої близькі можемо втратити частину нашого життя, — розповіла журналістці “Свій дім” жінка.

“Побачила, що в будинку пожежа і все навкруги — у диму”

Катерина з дітьми та чоловіком, який служить у Добровольчому формуванні Сумської територіальної громади, не проживали у квартирі, що постраждала від вибуху. Вони орендують інше житло. У зруйнованій оселі мешкала дружина і син брата, який теж захищає Україну на Донеччині. 

“Брат подзвонив мамі, а вона вже мені. Добре пам’ятаю її слова: “Лети скоріше в нашу хату, бо там приліт”. Я швидко викликала таксі й поїхала. Дуже хвилювалась за братову дружину і племінника, бо знала, що вони були вдома на момент вибуху, але не відповідали не дзвінки. Слава Богу, все обійшлося, вони залишилися живі і здорові. Єдине, дитина дуже злякалася”. 

Коли Катерина приїхала, то побачила, що будинок горить. Рідних знайшла на вулиці:

“Я була шокована. Побачити, як горить батьківський дім, — це ніби спостерігати, як у вогні згорає твоє власне життя. Щоб хоч трохи заспокоїтися, я почала обходити наш район, але зрозуміла, що постраждав не тільки наш будинок, а й школа, де навчалася, сусідні багатоповерхівки та дитячий садочок”.

“Є велика ймовірність, що будинок визнають непридатним для життя”

До будинку Катерина потрапила тільки після дев’ятої вечора. Металеві двері в під’їзд були вирвані, всередині все залило водою після гасіння пожежі, всюди лежало багато цегли. Дах обвалювався, і все падало у квартири на другому поверсі. У їхній оселі вилетіли вікна, вирвало міжкімнатні двері, а розбите скло розлетілося по всіх кімнатах.

“Я трохи здивувалася, що від такого сильного вибуху наша маленька квартира залишилася в більш-менш нормальному стані. На перший погляд, всі пошкодження можна відремонтувати, але в самому будинку жити неможливо. Дах пошкоджений і відсутні всі комунікації — немає води, світла та опалення. І просто зараз дощова вода тече по стінах”, — розповідає жінка.

З квартири Катерина з родичами забрали все, що можна було винести за один раз. Це дитячий та дорослий одяг і цінні речі. Невістка з племінником тимчасово переїхали до тітки. Що буде далі — поки не знають. 

Наразі вони очікують на акт обстеження будинку, але комісія ще не приходила. Лише після цього зрозуміють, як діяти далі:

“Чула, що є велика ймовірність, що будинок визнають непридатним для життя. Я не спеціалістка, але це може бути правдою. Вставити вікна та двері, замінити меблі та зробити ремонт — не так складно. Але це стара двоповерхівка, перекриття якої зроблене з дерева. А зараз йдуть постійні дощі і все може згнити і впасти на голову. Можливо, якби одразу дах залатали чи чимось накрили, то пошкодження були б меншими. Але сусідні будинки постраждали ще більше: у них навіть стіни потріскалися”.

У цю квартиру Катерина з родиною переїхала на початку 2000-х, коли їй було шість років. Оселю придбала та подарувала сім’ї бабуся: 

“Мене часто питають, чого я так переживаю, адже там уже не живу. Мене це обурює, бо неважливо, де я мешкаю зараз. Це, в першу чергу, спогади про дім, маму, дитинство та шкільні часи. Коли туди зараз приходиш, серце крається від руйнувань”.

Допомогти родині фінансово можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/7Cf4w18Dh

Читати по темі:

“Колись тато будував цю багатоповерхівку, а тепер у неї влучив російський шахед”. Історія Єлизавети Кудиненко

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик