головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна
Поховав батька й на наступний день почалася війна. Історія Богдана Мікулевського з Луганщини
Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Луганська область ,
Сєвєродонецький район , Попасна
Напередодні повномасштабного вторгнення рф, 21 лютого, у жителя Попасної Богдана Мікулевського помер батько, який важко хворів останній рік. Чоловіка поховали через два дні, 23 лютого, а вже на наступний ранок окупанти перетнули кордон та почалася велика війна. Богдан залишався вдома до середини березня, бо не хотів кидати могилу батька, проте коли бойові дії почалися вже на околицях міста, то все ж таки евакуювався.
“Вже 4 рік скоро піде, а я навіть не знаю, чи ціле поховання, чи було влучання й все розтрощене. Я намагався через друзів, сусідів, знайомих щось дізнатися, можливо хто туди їздить, проте нічого не вдалося”, — розповідає Богдан журналісту платформи “Свій дім”.
Зруйнована Попасна на Луганщині
Фото: тг-канал Попасна live
Від квартири залишилися руїни
Богдан народився на Житомирщині, проте дитиною разом з батьками в 1980 році переїхав на Луганщину, бо татові запропонували посаду у Попаснянському вагоноремонтному заводі.
“Нам дали тут квартиру, велику двушку й це було місто, хоч й невелике. Проте до цього ми жили в селі. Пам’ятаю, що по приїзду я дуже довго роздивлявся багатоповерхівки, які до цього бачив лише в Києві або Житомирі, але тут чогось вони мене дуже захопили, бо деякі з них були в процесі будівництва. В одній з них ми й отримали житло”.
Будинок, де була оселя Богдана, зруйнований навесні 2022 року під час активних боїв за населений пункт.
“В місцевих пабліках часто попадаються фотографії руїн нашого міста, наша багатоповерхівка частково вціліла, якщо так можно сказати. Фундамент та декілька поверхів стоять. Проте нашої квартири точно немає, бо вона було на 6 поверсі”.
Повернувся в місто, щоб доглядати за батьком
Все своє доросле життя Богдан жив у Харкові. Проте в 2020 році його батько сильно захворів, почалися ускладнення після Covid-19. Тому чоловік кинув все і поїхав у Попасну.
“Мама давно померла, татові самому після хвороби було важко. Тут й фізично треба щось допомогти, ну й моральна підтримка, звісно. Так в 2020 році я знову повернувся у батьківську хату, як то кажуть”.
Стан здоров’я батька швидко погіршився, особливо наприкінці 2021 чоловіку стало зовсім зле.
“Він розумів, до чого все йде, тому заздалегідь попросив мене все облаштувати з похоронами, бо хотів, щоб його поховали разом з дружиною. Таке прохання мені, як сину, звісно було, боляче чути, проте я розумів, що так, мабуть, правильно. Тому за все домовився”.
Чоловік помер на початку 2022 року — 21 лютого, а поховали його 23. На наступний день почалася велика війна.
Нове життя на Тернопільщині
Богдан спочатку не планував залишати Попасну, проте коли бойові дії почали підходити ближче, а місто фактично почали рівняти з землею, то чоловік евакуювався.
“В Харків було їхати безглуздно. В мене там житло на Північній Салтівці, цей район сильно обстрілювався. Тому вирішив їхати на Тернопільщину, у місто Бучач, де жив мій найкращий друг ще з дитинства. Він одразу 24 лютого набрав мене й сказав, що зможе допомогти з житлом, роботою та просто пережити то все. Я й погодився”.
Чоловік переїхав на Тернопільщину на початку квітня 2022 року, де живе і зараз.
“Хто б міг уявити, що я свою майбутню дружину, яка теж з Луганщини, зустріну в невеликому містечку на Галичині. Ось таке непередбачуване життя може бути”.
Місто Бучач на Тернопільщині
Фото: Бучацька міська рада
Чоловік не планує повертатися ані на Луганщину, ані у Харків. Адже боїться за безпеку себе та своєї родини. Єдине, Богдан хоче знати долю могил своїх батьків.
“Буду далі шукати людей, які там залишилися, знайомих, ще когось. Я бачив, що в Сіверськодонецьку, Лисичанську та Рубіжному є люди, які за гроші можуть дізнатися, що з могилою родичів, або навіть доглядати за нею. Можливо колись такі “послуги” будуть й у Попасній. Принаймні, я хочу в це вірити”.
Читайте ще: