Мед і вощина. Як переселенець з Сіверськодонецька відновив бізнес на Дніпропетровщині. Історія Романа Бурджанадзе з Луганщини
Луганська область , Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк
Підприємство
Адреса:
Луганська область ,
Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк
Переселенець Роман Бурджанадзе мав велику пасіку в рідному Сіверськодонецьку на Луганщині: 250 бджолосімей щороку давали по десять тонн меду. Після початку російського повномасштабного вторгнення підприємець не зміг вивезти свій бізнес, тому все майно залишилося в окупації. Після евакуації він із родиною опинився у Дніпрі, де відновив бізнес.
Підприємець поки не вийшов на довоєнні обсяги виробництва меду, проте запустив ще одну дотичну до бджільництва справу — виготовлення та продаж вощини (натурального бджолиного воску).
“Ми можемо робити сто кілограмів на годину або до п’яти тонн на місяць. Звісно, зараз такі об’єми нікому не потрібні, проте коли війна закінчиться, ситуація може змінитися”, — розповідає підприємець журналісту платформи “Свій дім”.
Мрія, втілена у життя
Бджільництво — не перша власна справа Романа. Коли він жив у Сіверськодонецьку, то шукав себе у різних сферах бізнесу: від монтажу металопластикових та металевих виробів до надання бухгалтерських послуг.
“Проте мені завжди подобався мед, але чомусь одразу не наважився створити пасіку. Згодом все ж таки надумав. Саме тоді усвідомив, що ніяка з моїх попередніх справ не приносила такого задоволення та щастя. А ця було два в одному — і для душі, і для заробітку. Таке буває рідко”, — каже підприємець.
Пасіка Романа на Луганщині
Фото: особистий архів бджоляра
Промисловим бджільництвом Роман зайнявся за шість років до повномасштабного вторгнення рф.
“У нас був шалений успіх майже одразу. Через 3 роки ми вже вийшли на загальноукраїнський рівень — 250 бджолосімей та навіть власна столярна майстерня, щоб самостійно виготовляти вулики. Повірте, таким похизуватися можуть не всі люди, які займаються медом”.
За словами підприємця, великі надії та плани щодо розвитку бізнесу були саме 2022-й рік:
“Ми планували розширити виробництво та збільшити обсяги ледве не вдвоє. Вже підготували понад 500 комплектів вуликів та придбали додатково ще дві ділянки землі. Ми б стали найбільшою пасікою в Луганській області — така була наша мрія”.
Майно на декілька мільйонів гривень залишилося в окупації
Ранок 24 лютого 2022 року зруйнував плани Романа. Росія розпочала повномасштабне вторгнення.
“Десь о 9 годині почули гуркіт ворожого літака. Побачили, що то не наш, бо в місцевих пабліках виклали фото, де чітко було видно червону зірку на ньому. Він випустив декілька ракет по аеропорту, який знаходиться недалеко від Сіверськодонецька”, — згадує він.
Родина підприємця залишалася в місті понад півтора місяці:
“Було занадто небезпечно: обстріли, паніка, проблеми з грошима та продуктами. Особливо ситуація в місті загострилася в середині березня, коли росіяни підійшли до міста так близько, що почали гатити по ньому з артилерії”.
Зваживши всі ризики та загрози, родина Романа евакуювалася з Луганщини:
“Просто сіли в авто та поїхали. Взяли лише документи, їжу та ще якихось дрібниць. Коли виїжджали, то була думка, що це на місяць, а потім повернемося додому. Як у 2014-му, коли через захоплення міста проросійськими бойовиками ми теж евакуювалися”.
Родина Романа в Дніпрі
Фото: особистий архів бджоляра
Часу та можливостей вивезти свій бізнес у чоловіка тоді не було. В пріоритеті був порятунок родини:
“Територію, де була наша пасіка, окупували на третій день великої війни, тому все залишилося там. В якому воно зараз стані — я не знаю. Це понад 200 вуликів та обладнання”.
Відновив бізнес у Дніпрі
Після евакуації родина Бурджанадзе опинилася у Дніпрі. Зрештою Роман відновив бізнес на новому місці — у селі Булахівка.
“Хотів спочатку трохи оговтатися після пережитого та все зважити. Проте гроші закінчуються швидко, треба було щось робити. Я, звісно, переживав, чи зможу зайти на новий ринок, де є доволі сильна конкуренція. Проте починати щось зовсім нове було ще більшим ризиком, адже там прогоріти ще легше”, — згадує Роман.
Спочатку, через брак коштів, чоловік купував старі вулики, а незабаром придбав 100 нових. Частково допомогла держава — підприємець виграв грант на суму 250 тисяч гривень на розвиток власної справи:
“Завдяки цим коштам ми змогли купити нових бджіл та деревину для будівництва вуликів і рамок. Також ми створили нові робочі місця та взяли на роботу двох переселенців”.
Наразі з пасіки Романа реалізують мед з акації та різнотрав’я, який продають на місцевих ринках та через інтернет.
Також підприємець почав виготовляти вощину. Запустити цех з її переробки вдалося завдяки ще одному гранту — вже від Данської ради у справах біженців.
Виготовлення вощини
Фото: особистий архів бджоляра
“Вощина — це така спеціальна воскова пластинка-листок, мета якої — імітувати бджолині стільникові осередки. Вона поміщається у вулик та полегшує й прискорює роботу бджіл. Наразі наша мета — повноцінно вийти на європейський ринок”.
Попри успішний бізнес на Дніпропетровщині, чоловік каже, що у разі звільнення рідного Сіверськодонецька вони обов’язково повернуться та знову відновлять власну справу на Луганщині.
Читайте ще: