головна / Історії, які ви нам розповіли / Сіверськодонецьк

“У рідному місті залишилася нещодавно придбана квартира та салон краси”. Історія Наталії Отвагіної з Сіверськодонецька
Луганська область , Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк
Багатоквартирний будинок
Адреса:
Луганська область ,
Cіверськодонецький район , Сіверськодонецьк
Наталія Отвагіна була змушена залишити успішний бізнес у сфері краси та нещодавно придбану квартиру в Сіверськодонецьку через повномасштабне вторгнення рф. Її житло в рідному місті перебуває у занедбаному стані, а автомобіль окупанти вкрали ще у 2022 році після захоплення міста. Що сталося з будівлею, де знаходився салон краси, їй невідомо. Нині жінка разом із молодшою донькою мешкає на Закарпатті, де відкрила власний кабінет косметологічних послуг.
“У нас було щасливе і радісне життя в рідному місті. Тепер Луганщина перетворилася на гетто: довкола вибухонебезпечні предмети, зіпсована екологія та відсутність елементарних благ цивілізації. Майбутнього там немає, принаймні для нашої родини”, — говорить жінка журналісту “Свій Дім”.
Від кабінету до власного салону краси
У 2004 році, після завершення навчання у Луганську та народження першої доньки, Наталія вирішила спробувати себе в бізнесі та відкрила кабінет у Сіверськодонецьку, де надавала косметологічні послуги. Через кілька років вона вже мала власний салон краси.
“Тоді ця галузь тільки починала розвиватися, тому від клієнтів не було відбою. Це були базові послуги — ультразвукова чистка, пілінг та масаж. Згодом у маленькому кабінеті мені стало тісно. Тоді якраз один із наших закладів “Візаві” переїхав на нову адресу, а старе приміщення вони здавали. Я знала власників і домовилася з ними про оренду. Так у 2008 році я відкрила власний салон краси під назвою “Да”. Взагалі-то він мав називатися “Yes”, але мені чогось переклали вивіску. Клієнтам сподобалося, тому міняти вже не стала”, — згадує жінка.
На новому місці Наталія не лише надавала послуги у сфері краси та косметології, а й проводила навчальні курси для починаючих майстрів — масажистів, перукарів, візажистів тощо.
“Так ми розвивалися, збільшували дохід та кількість клієнтів. Проте нас зупинили події 2014 року, коли місто декілька місяців було в окупації. Я тоді вивезла дітей до родичів у Полтаву та повернулася. На щастя, тоді все обійшлося — місто звільнили майже без боїв, лише на околицях лунали вибухи та постріли”.
Після завершення активних бойових дій в області до Сіверськодонецька приїхало багато переселенців з окупованого Луганська та інших міст. Тоді Наталія допомогала землякам з різними питаннями – оформленням документів, орієнтуванням по місту та просто підтримувала розмовами. Щоб краще розуміти їхні потреби, жінка навіть здобула освіту психолога:
“Поступово люди оговталися й почалися користуватися, в тому числі, й послугами у сфері краси. Загалом бізнес розвивався швидко. До початку великої війни в мене було дев’ять співробітників і фактично весь спектр послуг б’юті-індустрії”.
“За 3 дні проїхала майже всю країну”
Повномасштабне вторгнення рф Наталія зустріла вдома. Доньки на той момент були у родичів: одна — в іншому місті, друга — за кордоном. Бойові дії в Сіверськодонецьку інтенсивно розгорталися, тому часу на роздуми у жінки не було — вже за місяць їй довелося кинути бізнес і квартиру, щоб врятувати своє життя:
“До великої війни я ніяк не готувалася. Жила своїм життям, працювала, виховувала дітей, а на новини про ймовірний напад рф реагувала так: “Минулося у 2014 році, й зараз все буде добре”. Проте зранку 24 лютого я прокинулася від вибухів, відкрила інтернет і побачила наскільки все серйозно”.
Під час вибухів доводилося бігти в укриття, а в березні ситуація загострилася, і Наталія з друзями евакуювалися з міста. На машині знайомих спочатку доїхали до Дніпра, де теж було неспокійно, тому вирішили їхати далі на захід — а саме в Ужгород. Уже 23 березня вони були на Закарпатті. Там її довелося починати нове життя та відновлювати бізнес.
Квартира та машина залишилися в окупації
У Сіверськодонецьку в Наталі була квартира, яку жінка купила та облаштувала в 2018 році. Пожити у новій оселі вона встигла лише чотири роки.
“В 2008 році я купила свою першу оселю, потім продала її, додала коштів і придбала нову. Обійшлася вона мені тоді у 18 тисяч доларів. Будинок розташований на Гагаріна, 109а — це так званий “чеський проєкт”. Трикімнатна квартира була в гарному стані, я лише зробила невеликий косметичний ремонт”, — розповідає жінка.
Будинок, де жила Наталія, вцілів. Лише частково обгоріла одна його частина. Сама квартира стоїть, але речі всі розкидані, а навколо сміття — це окупанти робили там “ремонт”. Після захоплення міста росіяни оглядали вціліле житло та заселяли туди інших людей. Якщо в них не було доступу до квартири через сусідів, двері просто взламували. Окупанти встановили нові вікна та замінили батареї:
“У моїй квартирі зараз ніхто не живе, ключі є у знайомої. Що далі буде з житлом — невідомо. А от мою машину росіяни просто вкрали. Це було ще у 2022 році”.
Нове життя на Закарпатті
Відновлювати бізнес на новому місці Наталія почала вже влітку 2022 року.
“В мене була дуже гарна знайома, з якою ми багато років спілкувалися у Фейсбуці. Вона ще до великої війни часто кликала в гості, але часу ніколи не було, а тут ось таке лихо — тому я їй написала. Їхня родина мене зустріла, вони тимчасово дали мені квартиру, щоб я могла оговтатись. Молодша донька зі мною, старша — навчається за кордоном. Згодом вже тут я відкрила косметологічний кабінет і купила кушетку. Також ще до окупації Сіверськодонецька домовилася й змогла вивезти частину обладнання звідти”.
За понад два роки роботи Наталія придбала нове масажне та медичне обладнання, ввела додаткові послуги і фактично повноцінно повернулася до справи.
“У Сіверськодонецьк більше не повернемося”
Наталія разом з молодшою донькою живуть в Ужгороді. Проте після завершення війни жінка планує переїхати до Києва. А от у рідне місто, у разі його звільнення, вона повернеться лише з однією метою — вирішити долю майна:
“Вдома на Луганщині безпечно не буде ще довго, якщо взагалі буде. Навкруги вибухонебезпечні предмети, а екологія сильно постраждала. Моя донька навчається в 10 класі, і ми думаємо про майбутнє. А там його вже не буде”.
Наразі в планах Наталі — виграти грант, щоб на отримані кошти придбати обладнання для нових послуг: проведення УЗД та нервово-м’язової стимуляції.
“Зараз люди, на фоні стресу через війну, дуже виснажені: їхнє тіло та м’язи зажаті, тому це було б дуже корисно. Також я продовжую вести курси для навчання нових спеціалістів, і, звичайно, підтримую контакти з нашими земляками. Як тільки вони бувають в Ужгороді по роботі або особистих справах, то одразу йдуть до мене в гості, і це дуже приємно”.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло
Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...
читати історію
Приватний будинок
“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини
Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...
читати історію
Приватний будинок
“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури
Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти
Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство
Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу
Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок
“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок
“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури
Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти
Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство
Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі
