“Замість двох під’їздів залишилось порожнє місце”. Історія Миколи Гіся

“У будинку в Авдіївці мешкав із дня його здачі в експлуатацію. Все життя пройшло в ньому. Там поховані мої батьки, а де мене поховають я навіть не знаю”, — розповів журналіст Микола Гісь з Авдіївки.

Потрапив у “чорний список” журналістів

До початку окупації частини Донеччини у 2014 році Микола працював в Донецьку редактором на телебаченні “Наш город” та кореспондентом “Радіо Ера”. 

З травня 2014 року Авдіївка була захоплена прихильниками так званої “днр”. Влітку того ж року між містом та селищем Спартак було перебито оптоволоконну лінію, тому аби працювати віддалено Миколі довелося виїжджати до родичів у Дніпро. 

Після звільнення Авдіївки вона ще довгий час залишалася без енергопостачання, а через запеклі бої, що відбувалися між Авдіївкою, Ясинуватою та Спартаком, потяг в місто не пустили. Його направили іншою гілкою — через Ясинувату до Донецька.Тому повернутися додому Микола не міг. Він працював та жив в офісі в Донецьку.

У жовтні від знайомих дізнався, що так зване “міністерство інформації днр” внесло його в “чорний список” журналістів. На той час перевізники вже налагодили маршрут із Донецька до Авдіївки.

“Навідувався в Авдіївку поки була можливість”

З Авдіївки до Краматорська Микола виїхав у 2015 році, коли з’явилася можливість працевлаштуватися. Спочатку він працював у Департаменті розвитку сільської місцевості, впровадження реформ та АПК, а згодом — у Федерації футболу Донецької області.

“Я залишив свою квартиру та все, що в ній було — побутову техніку, унікальні авторські звукопідсилювачі та аудіоколонки, колекцію вінілових платівок, бібліотеку книжок та фотоальбомів, раритетний посуд, що дістався у спадок від батьків.  Поки була можливість раз на місяць навідувався в Авдіївку, сплачував комуналку, ремонтував вибиті вікна та рами. Газопостачання було відключене, але платіжки за транспортування приходили регулярно”, — розповів він.

“Якщо стотисячне військо стоїть біля кордону, то це не просто так”

24 лютого 2022 року о 5 ранку по Краматорську вже були перші ракетні прильоти. Всі знали, що в той час в місті базувалася багато військових. 

“Племінник попереджав мене про можливість російського нападу з Білорусі. Але я вмію читати поміж рядків, тому розумів, що щось має статися. Якщо стотисячне військо стоїть біля кордону, то, щоб хто не казав, вони нападуть”, — поділився він.

З Краматорська в Стрий

До 1 квітня пан Микола був у Краматорську, а потім виїхав.

“Евакуаційний потяг був забитий. Їхали всі — дорослі, малі й тварини. Якщо стандартно у вагоні має перебувати до 60 людей, то в той раз були всі 120”, — згадує Микола.

Зараз чоловік живе в місті Стрий на Львівщині в будинку брата, який воює. До початку великої війни його брат десять років працював у Німеччині та Польщі, але повернувся в Україну, щоб піти добровольцем. 

Інформація з чатів: “Ніч в Авдіївці була гучною” 

Інформацію про ситуацію в Авдіївці Микола отримував з соцмереж та місцевих ЗМІ. Кожен ранок починався з повідомлень:“Ніч в Авдіївці була гучною”. 

Згодом Національна поліція Донеччини опублікувала фото його дому, в який влучила бомба:

“Будинок мав 10 під’їздів і бомба влучила у перший та другий, у решти були пошкоджені вікна, двері, балкони. Сторона, де була моя квартира, постраждала менше — стіни стоять, міжкімнатні перегородки пошкоджені, меблі зруйновані”.

Читати по темі: “Ми жили на лінії фронту. З 2014 року нарахували близько 30 влучань у наш будинок, але тоді пожеж не було”. Історія Аліси Курілової