головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут
“Я народилася в Німеччині. Іронічно, що через 50 років я сюди повернулася, але тепер у ролі біженки”. Історія Алли Галко
Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Ювілейна , 69
Багатоквартирний будинок
Дата додавання до бази:
04 травень 2024
Адреса:
Донецька область ,
Бахмутський район , Бахмут ,
Ювілейна , 69
Бахмутянка Алла Галко разом з чоловіком втекла від війни в далеку Німеччину. Рідне місто подружжя знищене та захоплене, а квартира згоріла. Нині вони вчать іноземну мову та адаптуються до життя в новій країни.
Про війну дізналися від знайомих
Вторгнення рф подружжя Галко зустріло в Бахмуті.
“Зранку 24 лютого 2022 року ми всі прийшли на роботу. Я працювала на фармацевтичній фабриці. Пішли розмови, що щось почалося, але без конкретики — напівголоса. В нашого слюсаря донька жила в Харкові на Салтівці. Вона подзвонили й повідомила, що їх сильно обстрілюють. Спочатку повірити не могли, що сусідня країна напала, стільки ж років жили поруч. Так, був 2014 рік, але не такі масштаби. Деякий час ми ще працювали — десь впродовж місяця. Під час тривоги ходили в укриття, а потім підприємство зачинилося та евакуювалося в Дніпро. Ми сиділи в місті й не думали кудисьт тікати, але потім наша колишня невістка, яка працює в поліції сказала, що треба виїжджати. Це було сильним поштовхом, бо людина з силового відомства — все ж таки більше знає реальну ситуацію. Поступово й інші містяни почали тікати, магазини зачинялися — пазл склався. Виїхали ми першого квітня через Краматорськ, з собою взяли мінімум речей, лише найнеобхідніше. Стояли та чекали потяг на тому вокзалі, куди через тиждень прилетіла російська ракета та вбила багато людей, які так само як й ми намагалися евакуюватися”, — ділиться спогадами жінка з журналістом “Свій Дім”.
Забули сімейні фото
Влітку 2022 року чоловік та син Алли поїхали додому забрати речі, які не вдалося вивезти в квітні.
“ За ті два дні вони злякалися на все життя, бо обстріли були постійно, а вибухи — як наче біля дому. На той момент наша фабрика згоріла, склади були знищені. В квартирі вже повністю був зруйнований балкон. Їм вдалося забрати речі, особливо зимові. Також частково вивезли техніку — пральну машину та телевізор, а от сімейні фото не забрали”, — говорить Алла.
Про стан своєї квартири дізнавалися від знайомих та в інтернеті
“Сусідка наша у підвалі там залишалася, то ми через неї отримували інформацію про те, що відбувається у місті та кварталі. Потім у місцевій групі побачили, що наша квартира згоріла вщент. Далі просто дивилися на горілі руїни нашого дому. Згодом були ще якісь світлини або відео з дронів, інколи щось бачимо на ресурсах окупантів”.
Алла Галко каже, що якби Бахмут звільнили та почали відновлювати, то вони б з чоловіком повернулися.
“Дуже хочемо потрапити додому, але розуміємо, що повсталим з попелу ми місто точно не побачимо — не наше покоління”, — говорить жінка.
30 років щастя
Алла Галко народилася у Німеччині у місті Потсдам, тато був військовим. У маленькому віці вони з сім’єю повернулися додому в Бахмут, звідки були батьки та вся рідня. Навчалася жінка в місцевій 12 школі, а потім був педагогічний коледж.
“Я за фахом вихователька. Все життя до 24 лютого 2022 року прожила в Бахмуті. Нашу двокімнатну квартиру на 9 поверсі ми отримали з голими стінами, це була новобудова. Загальна площа — 46 квадратів. Чоловікові її дало підприємство — він працював на заводі “Перемога Праці”. Це було ще в 1991 році. По ремонтам — все робили самостійно: нові вікна, пічка, декілька разів переклеювали шпалери. З планів — хотіли замінити скло на балконі, воно ще під час вибухів у 2014 році тріснуло”, — розповідає Алла Галко.
Вже рік живемо за кордоном
За два роки, як подружжя покинуло Бахмут, вони встигли пожити в декількох містах й зрештою виїхали за кордон.
“Поїхали спочатку в Запоріжжя, де були наші родичі, але потім й тут стало не дуже безпечно, тоді перебралися до Полтави. Там мій брат надав нам житло. Я шукала роботу, але ж вік, воєнний стан, відсутність досвіду й так далі — нікуди влаштуватися не вдалося. Єдине, що могла — сиділи з дітками. Добре, що освіта в цьому зіграла на користь”, — каже жінка.
Так було майже рік, але далі син Алли почав наполягати, що їм з татом треба виїжджати за кордон.
“Я знайшла волонтерів й ми поїхали з чоловіком в Німеччину. Іронічно, я тут народилася й ось приїхала сюди, але шкода, що у статусі біженки. Дорога була довгою: через всю Україну на польський кордон, а потім потяг до Ганновера. Наші знайомі з Баварії сказали, що там є місце у гуртожитку. Так ми опинилися у місті Діллінген, вже рік живемо тут. Вчимо мову, адаптуємося до нових умов та шукаємо роботу. Чоловікові важче, вік дає про себе знати, все ж таки йому 63 роки. Особисто я зараз думаю піти на курси медсестри — це хороша робота. Також нам дуже допомагає хозяйка, у якої ми зараз живемо”, — говорить Алла.
_____
Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.
Читайте ще: “Мій дідусь та дядько залишилися в Бахмуті. Я досі не знаю, що з ними”. Історія Євгена Вакуленка
поділитись у соцмережах
Рекомендуємо прочитати
Соціальне житло для переселенців: як отримати
Близько 5 млн українців вимушені жити у статусі “внутрішньо переміщених осіб”. Вони опинилися в інших регіонах країни та вмістили життя в декілька валіз. Здебільшого їм довелося розпочинати все з нуля:...
читати історіюєОселя: шанс на нову домівку для українців
З початку 2024 року українці взяли 7 891 кредит на 13,5 млрд грн на придбання житла за програмою “єОселя”. Загалом за весь час дії програми 14 216 українських родин отримали...
читати історіюЯк змінити реквізити картки “єВідновлення”, коли банк відмовляє у проведенні платежу
Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику
Приватний будинок
Живе на Тернопільщині та розповідає людям про схід і терикони. Історія двічі переселенки Оксани Муравльової
Багатоквартирний будинок
“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової
Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло
Заклад освіти
В Івано-Франківську завершили перший етап відновлення університету нафти й газу, який постраждав після російського обстрілу
Рекомендуємо прочитати
Соціальне житло для переселенців: як отримати
єОселя: шанс на нову домівку для українців
Як змінити реквізити картки “єВідновлення”, коли банк відмовляє у проведенні платежу
Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику
Приватний будинок
Живе на Тернопільщині та розповідає людям про схід і терикони. Історія двічі переселенки Оксани Муравльової
Багатоквартирний будинок
“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової
Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло
Заклад освіти