Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Сіверськ

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Ми до останнього не хотіли їхати, бо після 2014 року вже втратили житло у Донецьку”. Історія Тетяни Зайцевої

зруйновано: травень 2022 / Донецька область , Бахмутський район , Сіверськ / Садова , 38/38

“Коли почалася велика війна ми ще кілька місяців сиділи у Сіверську. З березня було добре чути вибухи. У підвал не спускалися, тому що він зовсім не обладнаний. Ховалися вдома у вбудованій шафі. Поруч стояв рюкзак з водою, ліхтариком та павербанком”, — розповіла журналістці “Свій дім” Тетяна Зайцева з Донеччини.

У 2014 році Тетяна з чоловіком виїхали з окупованого Донецька. Що нині з їхньою квартирою — невідомо. Запитати ні в кого — сусіди, з якими спілкувалися, теж залишили місто:

“Після переїзду були непрості часи, залишилися без роботи. Згодом працевлаштувалися і життя налагоджувалось. Поруч були батьки. І Сіверськ для мене рідний, бо я там народилась”.

Війна наздогнала в іншому місті. Від обстрілів ховалися у шафі

У Сіверську в Тетяни була квартира, яку залишили їй батьки. В останні роки чоловік працював у місті, вона — екологом у Миколаївці Краматорського району. Там винаймала житло, а на вихідні приїздила додому:

“Постійно працювали, а в квартирі зустрічалися у вихідні. Але якраз наприкінці 2021 року вирішили почати ремонт. Навіть купили шпалери, кілька дверей, лінолеум. Все це там і згоріло”.

Спочатку звуки війни доносилися з Попасної, йшли бої навколо Лисичанська і з боку Лиманського напрямку.  До квітня 2022 року при гучних вибухах подружжя ховалося у квартирі, а саме у вбудованій шафі. Виїхали, коли вибухи вже були у передмісті: 

“Ми дивились на мапу і розуміли, що лінія фронту буде наближатися дуже швидко. На щастя вона досі наближається, Сіверськ не в окупації, але нічого гарного нема, тому що місто все розбите”, — каже Тетяна.

“Виїжджали по зеленому коридору своєю машиною. Моя нервова система вже не витримувала”

З Сіверська подружжя виїхало своєю автівкою. З ними були куми та свекруха. За кілька місяців евакуювалася і мама Тетяни, а батько залишився:  

Ми не знали куди їхати, але були натреновані після Донецька. Тому одразу взяли з собою якийсь посуд, подушки, постіль, пару рушників. В дорозі нам подзвонив дальній родич з Кривого Рогу. У нього була пуста квартира. Запропонував її на перший час поки не вирішимо, що робити далі. Спочатку всі разом були там, а згодом зняли собі окреме житло”.

Біля будинку впала ворожа бомба

Тато Тетяни залишався у Сіверську. На всі вмовляння рідних виїхати, повторював одне: Якщо я виїду, то все пограбують.

“Батько дуже чекав, що коли закінчаться бойові дії ми всі повернемося додому, розповідає жінка. Саме від нього дізналися, що поряд з моїм домом прилетіла бомба і там утворилась велика вирва. Дім вигорів, залишилися лише два крайніх під’їзди.  Тоді була суха погода, дуже вітряно. Пожежні машини вже не виїжджали. Можливо одна і приїхала, але гасити полум’я було нічим. Це було 17 травня 2022 року”, — розповідає жінка.

Наступного дня батько Тетяни зміг зайти до квартири. Одна кімната, в якій балкон виходив на той бік, де впала бомба, вигоріла. В інших — закопчені стіни”.

Їздили до батька двічі та вмовляли виїхати. Він відмовився, а потім потрапив під обстріл  

“Коли батько був живий до нього їздили мама з моїм чоловіком. Забрали зимові речі, невелику побутову техніку. Вони казали, що там жах з домівками, дорогою, постійні вибухи. Що Сіверськ не впізнати, пусті вулиці й дуже гнітюча атмосфера. Тоді була зима, невеликий сніг, який хоч трохи прикрасив реальність. Побули там добу, вмовляли тата виїхали, ми навіть розглядали варіант, щоб купити якийсь невеликий будинок, де б вони з мамою могли жити. Але тато відмовився. Пізніше чоловік ще раз їздив у місто, привіз йому необхідні речі. Тоді він бачив його востаннє. Батько потрапив під обстріл та помер у лікарні”, — розповідає Тетяна та не може стримати сліз.

“Якщо ми колись повернемось додому, то вже не в те місто, яке було до великої війни”

Інформацію про рідний Сіверськ родина знаходить у соцмережах, коли туди їздять волонтери і викладають відео: 

“Додому дуже хочеться, але немає сенсу ризикувати життям. І я не знаю, скільки взагалі потрібно ресурсів, щоб все відновити. Будинок, де жили батьки, по заповіту належить мені, але він вже теж не дуже цілий. Наскільки нині пошкоджений — не можу сказати, бо лінія фронту дуже близько. Нещодавно виїхала сусідка моїх батьків. Вона розповідала, що поруч з оселею падали снаряди, побиті вікна, впав паркан. Це було місяця півтора тому”. 

Заяву в “Дію” про пошкодження подавали. Отримали відповідь, що їх взяли на облік, але комісії там не працюють. 

“Я сумніваюсь, що найближчим часом щось зміниться. Тому продовжуємо жити у Кривому Розі. Працевлаштувалася за спеціальністю як почала працювати екологом з 2000-х років так і дотепер. Мінялись тільки посади та компанії.

Артем Безрук, адвокат:

Після початку повномасштабного вторгнення цивільні будинки неперервно стають об’єктами артилерійських, авіаційних та ракетних атак. Засновуючись на історії, яку описує пані Тетяна, дії російських військових можливо кваліфікувати як воєнний злочин, а саме: умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб, або заподіє шкоду цивільним об’єктам чи масштабної, тривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.


Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.


У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “На день народження отримала повідомлення, що наш будинок згорів після обстрілів”. Історія Віри Шаповалової

Юлія Ступка / 16.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко