“Ми до останнього не хотіли їхати, бо після 2014 року вже втратили житло у Донецьку”. Історія Тетяни Зайцевої

“Коли почалася велика війна ми ще кілька місяців сиділи у Сіверську. З березня було добре чути вибухи. У підвал не спускалися, тому що він зовсім не обладнаний. Ховалися вдома у вбудованій шафі. Поруч стояв рюкзак з водою, ліхтариком та павербанком”, — розповіла журналістці “Свій дім” Тетяна Зайцева з Донеччини.

У 2014 році Тетяна з чоловіком виїхали з окупованого Донецька. Що нині з їхньою квартирою — невідомо. Запитати ні в кого — сусіди, з якими спілкувалися, теж залишили місто:

“Після переїзду були непрості часи, залишилися без роботи. Згодом працевлаштувалися і життя налагоджувалось. Поруч були батьки. І Сіверськ для мене рідний, бо я там народилась”.

Війна наздогнала в іншому місті. Від обстрілів ховалися у шафі

У Сіверську в Тетяни була квартира, яку залишили їй батьки. В останні роки чоловік працював у місті, вона — екологом у Миколаївці Краматорського району. Там винаймала житло, а на вихідні приїздила додому:

“Постійно працювали, а в квартирі зустрічалися у вихідні. Але якраз наприкінці 2021 року вирішили почати ремонт. Навіть купили шпалери, кілька дверей, лінолеум. Все це там і згоріло”.

Спочатку звуки війни доносилися з Попасної, йшли бої навколо Лисичанська і з боку Лиманського напрямку.  До квітня 2022 року при гучних вибухах подружжя ховалося у квартирі, а саме у вбудованій шафі. Виїхали, коли вибухи вже були у передмісті: 

“Ми дивились на мапу і розуміли, що лінія фронту буде наближатися дуже швидко. На щастя вона досі наближається, Сіверськ не в окупації, але нічого гарного нема, тому що місто все розбите”, — каже Тетяна.

“Виїжджали по зеленому коридору своєю машиною. Моя нервова система вже не витримувала”

З Сіверська подружжя виїхало своєю автівкою. З ними були куми та свекруха. За кілька місяців евакуювалася і мама Тетяни, а батько залишився:  

“Ми не знали куди їхати, але були натреновані після Донецька. Тому одразу взяли з собою якийсь посуд, подушки, постіль, пару рушників. В дорозі нам подзвонив дальній родич з Кривого Рогу. У нього була пуста квартира. Запропонував її на перший час поки не вирішимо, що робити далі. Спочатку всі разом були там, а згодом зняли собі окреме житло”.

Біля будинку впала ворожа бомба

Тато Тетяни залишався у Сіверську. На всі вмовляння рідних виїхати, повторював одне: “Якщо я виїду, то все пограбують”.

“Батько дуже чекав, що коли закінчаться бойові дії ми всі повернемося додому, — розповідає жінка. — Саме від нього дізналися, що поряд з моїм домом прилетіла бомба і там утворилась велика вирва. Дім вигорів, залишилися лише два крайніх під’їзди.  Тоді була суха погода, дуже вітряно. Пожежні машини вже не виїжджали. Можливо одна і приїхала, але гасити полум’я було нічим. Це було 17 травня 2022 року”, — розповідає жінка.

Наступного дня батько Тетяни зміг зайти до квартири. Одна кімната, в якій балкон виходив на той бік, де впала бомба, вигоріла. В інших — закопчені стіни”.

Їздили до батька двічі та вмовляли виїхати. Він відмовився, а потім потрапив під обстріл  

“Коли батько був живий до нього їздили мама з моїм чоловіком. Забрали зимові речі, невелику побутову техніку. Вони казали, що там жах з домівками, дорогою, постійні вибухи. Що Сіверськ не впізнати, пусті вулиці й дуже гнітюча атмосфера. Тоді була зима, невеликий сніг, який хоч трохи прикрасив реальність. Побули там добу, вмовляли тата виїхали, ми навіть розглядали варіант, щоб купити якийсь невеликий будинок, де б вони з мамою могли жити. Але тато відмовився. Пізніше чоловік ще раз їздив у місто, привіз йому необхідні речі. Тоді він бачив його востаннє. Батько потрапив під обстріл та помер у лікарні”, — розповідає Тетяна та не може стримати сліз.

“Якщо ми колись повернемось додому, то вже не в те місто, яке було до великої війни”

Інформацію про рідний Сіверськ родина знаходить у соцмережах, коли туди їздять волонтери і викладають відео: 

“Додому дуже хочеться, але немає сенсу ризикувати життям. І я не знаю, скільки взагалі потрібно ресурсів, щоб все відновити. Будинок, де жили батьки, по заповіту належить мені, але він вже теж не дуже цілий. Наскільки нині пошкоджений — не можу сказати, бо лінія фронту дуже близько. Нещодавно виїхала сусідка моїх батьків. Вона розповідала, що поруч з оселею падали снаряди, побиті вікна, впав паркан. Це було місяця півтора тому”. 

Заяву в “Дію” про пошкодження подавали. Отримали відповідь, що їх взяли на облік, але комісії там не працюють. 

“Я сумніваюсь, що найближчим часом щось зміниться. Тому продовжуємо жити у Кривому Розі. Працевлаштувалася за спеціальністю — як почала працювати екологом з 2000-х років так і дотепер. Мінялись тільки посади та компанії“.

Артем Безрук, адвокат:

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “На день народження отримала повідомлення, що наш будинок згорів після обстрілів”. Історія Віри Шаповалової