Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

У приміщенні Львівського центру архітектури, дизайну та урбаністики Порохова Вежа 19 березня відкрилася виставка “Тут був мій дім”. Це, як пишуть творці, перший та найбільший в Україні проєкт цифрової фіксації наслідків російської агресії у форматі панорамної фотографії та віртуальної реальності. 

“Свій Дім” поспілкувався з Дмитром Малишевим — фотографом та автором світлин до неї. 

Фотографія — як сенс життя

На рахунку Дмитра Малишева величезна кількість різноманітних фоторобіт, участь у міжнародних проектах та нагород.

“Фотографією я займаюся дуже давно, а саме панорамними світлинами захопився десь 2013 році. Я один з найперших фотографів, який отримав сертифікацію від Google на оцифрування України в рамках програми Google Street, яка стартувала в 2015 році. За цей час вдалося відзняти дуже багато різних об’єктів. Також брав участь в програмі від Google Україна з висвітлення найбільш цікавих та красивих міст. Робив віртуальні тури по Верховній Раді, Кабінету Міністрів, а на замовлення державного підприємства “Антонов” розробив повний та єдиний в світі віртуальний тур по найбільшому вантажному літаку А-225 “Мрія” — того самого, який російські окупанти знищили навесні 2022 року. Радий, що він зберігся хоча б у віртуальному вимірі, і вдвічі приємно, що я доклав до цього руку. Це повна подорож по всьому літаку — як ззовні, так і всередині, не тільки вантажне відділення, а й навіть кабіна пілотів та пасажирський відсік”, — розповідає фотограф журналісту “Свій Дім”.

Також у доробку чоловіка співпраця з обласними адміністраціями та різними міністерствами з відцифровування пам’яток історії та архітектури, національних парків та об’єктів програми Президента України “Велике Будівництво”.

Показати те, що знищили окупанти

“Виставка “Тут був мій дім”, яка відкрилась у Львові —  це продовження великого цифрового проєкту 360war.in.ua. Я знімаю всі фото, але ідея повністю належить його автору — Тарасові Волянюку. Він запросив мене доєднатися. Я був морально підготовлений до початку вторгнення рф, тож як почалися перші вибухи в Києві, то вивіз родину на захід України. А сам постійно читав новини та телефонував знайомим, які залишилися в місті. Тарас мене десь знайшов по рекомендаціям, в інтернеті побачив мої роботи. Ми поспілкувалися і він мені озвучив цю свою ідею — створювати такий інформаційний проєкт, який би в форматі панорамних фотографії показував наслідки російської агресії та руйнації. Ми все обговорили й я одразу погодився. Я фахівець цієї справи, хотілося бути корисним для держави, а це був найкращий варіант. Минуло два роки, як ми працюємо, проєкт постійно просуваєтся і ця виставка — частина його шляху. Тематично вона розділена на 3 різні експозиції, кожна з яких розміщена на окремому поверсі. Перша висвітлює загальну хронологію вторгнення та його глобальні наслідки, друга показує руйнацію життя —  парки, дитячі садочки, школи, будинки культури, суспільні простори. А третя частина розповідає про втрачені оселі —  будинки та квартири”, — говорить чоловік.

Світлини робили по всій країні

Для того, щоб зробити фотовиставку Дмитро з командою їздили по всій країні.

“В нас було понад 10 експедицій, це були як великі поїздки на два-три тижні, прямо зйомка потужна. Були й невеликі точкові експедиції, як, наприклад в Умань, коли туди прилетіла ракета й зруйнувала під’їзд багатоповерхівки, або у Львів, коли його обстріляли. Я живу в Києві, то все почалося саме тут. По місту і області було дуже багато подорожей та роботи: Макарів, Бородянка, Ірпінь, Буча, Гостомель та навколишні села. Потім був Чернігів та околиці. Як тільки північ країни звільнили від окупантів, то ми відразу почали знімати. Наступним був Харків та громади області, далі — Миколаїв та регіон окремо. Внаслідок вдалого контрнаступу ЗСУ на Харківщині ми відвідали Чугуїв, Балаклію та Ізюм. Після звільнення Херсона були й там. Загалом було зроблено понад 1600 світлин, з яких 100 — представлені на виставці. Працівниками Порохової вежі була зроблена титанічна робота, хочу подякувати їм окремо”, — каже Дмитро.

Незабаром будуть нові експедиції

Дмитро та команда не планують зупинятися та хочуть відвідати всі міста, де російські окупанти, на жаль, залишили свою присутність.

“Зараз ми плануємо наступну поїздку — відрядження у Дніпропетровську, Запорізьку та Донецьку області, орієнтовно на початок квітня. Відвідаємо Запоріжжя, навколишні громади, Оріхів, Дніпро та область. Обов’язково познімаємо в Нікополі, він дуже сильно постраждав від обстрілів. На Донеччині в планах Слов’янськ та Краматорск. Думали за інші міста, але треба буде дивитися на безпекову ситуацію. Лиман сильно зруйнований, я знаю, але туди не так просто потрапити. Час покаже”, — говорить Дмитро.

Хочу побачити окуповані міста

“Я хочу відзняти Маріуполь. Мені здається, що саме він є уособленням всього того, що зробили росіяни з нашими містами. Я розумію, що окупанти там багато чого вже знесли та щось збудували, але все одно. Також хочу відзняти Бахмут та Попасну, які знищені фактично повністю. В мене була можливість попасти в перший, коли він ще був нашим, але не судилося. Можливо й добре, бо на той момент обстріли та вибухи там вже були стабільністю, — розповідає фотограф.

Особлива світлина

На афіші до відкриття виставки стоїть фото зруйнованої багатоповерхівки в Ізюмі Харківської області. Дмитро каже, що ця світлина особлива. Як і всі інші з цього міста.

“Це звучить цинічно, але факт —  таких будинків в Україні наразі доволі багато, але я обрав цей. Тут і суто з професійної точки зору все є — він прямий, руйнування повністю посередині до самого фундаменту, і з концептуальної —  там на фоні за діркою від влучання стоїть школа й церква. Це чіпляє, є в цьому глибина. Щодо тексту на афіші — це робота дизайнерів Порохової вежі, за що я їм дякую, тому що вона повністю передає суть проєкту. Оце понівечене слово “дім” лягає ідеально у наш задум, як на мене”, — говорить Дмитро.

Краще б цих знімків ніколи не було

“Більше всього чіпляють місця, де люди ховались під час обстрілів. Там залишаються живі сліди їхнього перебування: особисті речі, матраци, простирадла, подушки й, особливо, дитячі іграшки, або, наприклад, український прапор — одну з таких сцен я побачив в місті Чугуїв в місцевому будинку культури, який містяни переробили під укриття”, — каже фотограф.

“Важко уявити, що відчували ці люди — це навіть через фото не передати. Коли сидиш тут, а кожен снаряд або бомба може влучити саме в цю будівлю, а ти всередині й невідомо, чи виживеш. Такі історії я зняв на Харківщині. На жаль, не всі вони зі щасливим фіналом. В одному з будинків люди загинули, бо було пряме влучання російської авіабомби, споруда завалилася, всі опинилися під її руїнами. Загинуло там тоді десь 40 людей, власна оселя стала братською могилою. А через вулицю був майже такий будинок, але трішки довший. Там така ж ситуація — було влучання, завали, але людям пощастило – склався інший під’їзд й вони змогли вийти”, — розповідає Дмитро.

Мої роботи— це послання та попередження

Фотографії завжди передають якісь думки, відчуття або послання, вони мають мету, каже Дмитро Малишев.

“Пам’ятай, що в країні йде війна, масштабів якої не було з часів Другої світової. Ти можеш жити, працювати та бути у безпеці — це не просто так. Пам’ятай, що кожен день росія воює з нами всієї наявною в неї зброєю: від підводних човнів до стратегічних бомбардувальників. Пам’ятай, що кожен день в Україну летять сотні дронів, авіабомб та ракет. Росіяни руйнують наші міста, житловий фонд, інфраструктуру, знищують наше майбутнє. Пам’ятай, що кожен день гинуть наші цивільні громадяни та захисники. Врешті-решт, не забувай, що на кожній наступній світлині може опинитися твій дім. Ці фото — нагадування та застереження. Це головна думка, яку я вкладаю в кожне з них. І це стосується не тільки нашого умовного Львову, який далеко на заході від фронту, а й світової спільноти. Путін не зупиниться на Україні, вони мають це розуміти”, — каже Дмитро.

Особиста трагедія

Є дім, який важливий для фотографа особисто — багатоповерхівка у Дніпрі, в яку влучила російська ракета на початку 2023 року. Це двір, де пройшло дитинство чоловіка:

“Це мій рідний район, я там через квартал жив, поруч — 73-тя школа, в якій навчався. Вона біля цього будинку. В момент влучання мої батьки гуляли по набережній та бачили все на власні очі.  Це було від них десь метрів 300, над головою летіло каміння. Вони спочатку навіть подумали, це це був вибух газу. Це моє особисте, до якого ще не дійшов — я не робив фото того будинку, на той момент я знімав в Херсоні, але все попереду”, — розповідає Дмитро.

Фото нагадують людям про втрачений дім

“Конкретні люди просили в мене наші фото — хтось на пам’ять, а хтось — щоб подати заяву в “Дію” про зруйноване житло. Нещодавно відсилали світлини мешканцям Миколаєва та Чернігова. Сподіваюся, що їм це допомогло. Сама виставка також привернула увагу громадськості, відкриття пройшло дуже емоційно, я не очікував побачити стільки людей та отримати такі відгуки. Триватиме вона  до 17 квітня, потім плануємо предсавити її в інших містах, але графік поки що в розробці”, — говорить Дмитро.

_________

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів

Читайте ще: Люди жили у сирому погребі, а тепер мають домівку. Як фотопроєкт “Дах” допоміг зібрати кошти на відбудову