Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Зелений Гай

Історії, які ви нам розповіли
Заклад освіти

“Ворожі літаки скинули бомби. Здавалося, що відбувся землетрус”. Історія зруйнованого Зеленогайського ліцею

зруйновано: березень 2022 / Миколаївська область , Миколаївський район , Зелений Гай / Шкільна , 1

Ліцей у селі Зелений Гай на Миколаївщині російські окупанти знищили 13 березня 2022 року. На будівлю скинули авіаційну бомбу. Відремонтовані приміщення перетворилися на руїни, а під завалами знайшли тіла загиблих. 

“24 лютого 2022 року війська російської федерації вторглися на наші території. Ми знали, що зі сторони Херсону суне ворог. Але навіть уявити не могли, які жахи на нас чекають”, – розповіла проєкту “Свій дім” Тетяна Яковлєва, директорка Зеленогайського ліцею.

Перші руйнування були на третій день повномасштабного вторгнення

“Вже на третій день ми чули вибухи, гул танків, літаків, вертольотів. Потім заїхали в село ворожі війська. Але змушені були втікати, бо наші Захисники тримали оборону і добре потріпали їх. Люди стали готувати підвали. Ставало дедалі небезпечніше, з’явилися перші руйнування”, – пригадує Тетяна Яковлєва.

Більшість людей почали покидати свої домівки саме 13 березня – після авіаудару по ліцею. 

“У цей день сталося багато жахливих подій: загиблі, поранені, зруйновані помешкання…Люди не знали, де шукати прихистку”, – додає Тетяна.

Тоді загинув староста села Микола Струтинський, його тіло шукали декілька днів. Важкі поранення отримав колишній директор Зеленогайської школи Олександр Гнедько. За його життя лікарі боролися три місяці, але він не вижив. 

“Наш підвал наче підняло, вирвало двері”

“Я живу за 7 хвилин від школи. Наш підвал наче підняло, вирвало двері, гупнуло дахом. У будинку сипалося скло із вікон, лопалися плафони люстр, вилітало скло з дверей, уламки летіли у наші двори…”, – пригадує той жахливий день директорка ліцею.

У приміщенні Зеленогайської школи, крім загальноосвітньої, працювала філія Полігонівської школи мистецтв. У її стінах завжди лунала музика.

“У селі Зелений Гай з 1990 року була наша філія, ми займали декілька кабінетів у школі. Я не була у селі у цей момент, тому що живу у Миколаєві та їздила туди тільки на роботу. Це страшна трагедія, досі не можемо повірити”, – розповіла проєкту “Свій дім” викладачка фортепіано Олена Жук, яка працювала тут 34 роки.

Масштаби руйнувань закладу освіти катастрофічні, але всі сподіваються на його відбудову.

Читайте ще: Затопило будинок, який понад 100 років передавався у спадок членам однієї родини. Історія Тетяни Авраменко

Юлія Ступка / 31.08.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Як змінити реквізити картки “єВідновлення”, коли банк відмовляє у проведенні платежу

Під час оформлення заяви на компенсацію за житло, зруйноване російськими обстрілами, у заявників іноді виникає потреба змінити банківські реквізити картки “єВідновлення”, якщо банк відмовляє у проведенні платежу. Це може статися,...

читати історію

Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику

Підприємиця з Донецька Ольга Лекова після окупації рідного міста переїхала до Києва. У 2016 році вона заснувала власну справу — студію ремонту та дизайну. Спочатку компанія була сімейною справою, яка...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Як змінити реквізити картки “єВідновлення”, коли банк відмовляє у проведенні платежу

Екологічний підхід: переселенка з Донецька створює меблі для укриттів з переробленого пластику

Приватний будинок

Живе на Тернопільщині та розповідає людям про схід і терикони. Історія двічі переселенки Оксани Муравльової

Багатоквартирний будинок

“Моя бабуся загинула внаслідок російського обстрілу. Діставати її тіло з-під завалів довелося самотужки”. Історія Валерії Донцової

Відновлення вікон після обстрілів: що робити, якщо вибух вибив скло

Заклад освіти

В Івано-Франківську завершили перший етап відновлення університету нафти й газу, який постраждав після російського обстрілу

Багатоквартирний будинок

“Після втрати дому я не здаюся і намагаюся розвивати свою лялькарську справу на Київщині”. Історія Тетяни Сітоленко

“Лише одиниці обрали компенсацію, більшість хоче відновити житло”. Історія волонтерки Валентини Кондрат’євої