“Від нашого будинку залишилися лише холодильник і диван”. Історія Ольги Богарєвої

Холодильник та диван — це все, що змогла вивезти Ольга Богарєва зі свого дому в селищі Північне поблизу Торецька. Інше майно знищили російські снаряди. Згоріла й татова бібліотека, яку він збирав все життя. 

З 2016 року жінка жила в Мирнограді. Виїхала через обстріли та евакуацію підприємства, на якому працювала. Нині вона — в Павлограді Дніпропетровскої області. Евакуювалася туди цього року.

“На момент початку великої війни старша донька разом з зятем була на території окупованої Донеччини. Вони поїхали туди, щоб продати квартиру. Вибиралися звідти стежками та за великі гроші, бо там почали ловити чоловіків, росіяни нікого не пропускали”, — розповіла жінка журналісту “Свій Дім”.

Про початок повномасштабного вторгнення Ольга дізналася на роботі в Мирнограді. Почалися розмови про евакуацію.

“Я була однією з небагатьох, хто залишився, бо деяке обладнання з підприємства неможливо було вивезти. В червні 2024 року на підприємстві почалося скорочення колективу й я втратила роботу. В місті ставало дедалі гучніше, а багато наших хлопців, які пішли в ЗСУ, попередили, що Мирноград може спіткати доля Бахмута й Авдіївки. Всі ці обставини змусили нас з донькою виїхати”.

Будинок поблизу Торецька дістався від рідних

“Наш будинок стояв порожній весь цей час, сусіди за ним приглядали. Це селище Північне біля Торецька, адміністративно — частина міста. Дістався він мені від родичів. Це житло моєї мами та її братів і сестер. Сама будівля дуже стара — збудована ще після Другої світової війни. Це так званий фінський дім, зроблений з блоків, на три кімнати, десь метрів 80. На прибудинковій території були 2 гаражі та господарчі споруди. Мали й город з садом — вирощували овочі та фруктові дерева. Поїсти та на консервацію вистачало вдосталь. Думок щодо продажу будинку ніколи не було. Завжди планували повернутися”, — розповідає жінка.

Ольга каже, що після перемоги хоче повернутися до рідного міста й допомагати його відновлювати:

“Найстрашніше втратити через війну не житло, а рідних та близьких. Через всі ці події я перестала спілкуватися з рідною сестрою. Вона живе в окупації на Луганщині. Ми більше не розуміємо одне одного”.

Читайте ще: Подружжя Кошель з Маріуполя відновило власну справу в Запоріжжі