“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

“У червні 2014 року виїхали з Горлівки, залишили свою квартиру та винаймали житло під Києвом у селі Лісники. Потім — у столиці. А згодом син купив трикімнатну квартиру у Торецьку і запропонував переїхати”, — розповіла журналістці “Свій дім” Людмила Соломатіна.

Син працює у шахтобудівельній компанії, яку в 2017 році перевели до Покровська. Тиждень був на роботі, а на вихідні їхав додому. Невістка народила третю дитину, їй потрібна була допомога. Там і жили усі разом. Після повномасштабного вторгнення рф онуків вивезли до Дніпра. А пані Людмила з чоловіком Василем витримали до жовтня 2022 року. Опалення у Торецьку не було з лютого, залишились без води, газопровід перебили.

“Я не могла повірити, що росія нападе. А тепер бачу, що творить путін”

“Вранці 24 лютого 2022 року прокинулась від гулу, йшли танки. Повно військових. Включила новини. Чую – війна. Побачила сюжет, що по Києву теж їде ворожа техніка та наїжджає прямо на цивільну автівку. А у мене онучка в столиці. Дзвоню їй, а вона каже: “Бабусю, ми у шкільному підвалі. Ти казала, що не буде великої війни, а вона почалася!”. Я навіть не могла припустити, що росія на нас нападе”, — розповідає жінка.

Далі — важкі місяці очікування та сподівання, що скоро все завершиться і буде мир. Але спокійніше не стало, тільки гірше: 

“В коридорі стелили матраци та подушки від дивану. І там сиділи. У двір прилітали снаряди. Одні розривалися, інші — ні. Вікна вилітали в будинках. Неподалік був магазин, там одну продавчиню вбило, а іншу поранило. Сусід вийшов вигуляти собаку метрів за 400 від дому, а йому відірвало ногу. Це було влітку 2022 року”. 

Переїхали до Покровська. Тут теж неспокійно, але багато переселенців

Невістка з онуками так і живе в Дніпрі. Син працює у Покровську, бо треба забезпечувати родину. До рідних приїжджає на вихідні. Знайшов квартиру для батьків і вмовив їх залишити Торецьк. 

“У жовтні 2022 року у Покровську було усього 22 тисячі мешканців. А до війни — десь 80 тис. А зараз місцевих близько 87 тисяч і приблизно 11 тисяч переселенців. Багато приїхали з Очеретиного, Селидового, Новогродівки, Красногорівки”. 

Пані Людмила каже, що будуть сидіти у Покровську до останнього. До звуків обстрілів звикли, а в коридорі завжди лежать матраци:

“Ми живемо на 5 поверсі. Я постійно бачу, як літають дрони-розвідники. Неподалік — розбита будівля Донецького національного університету, який після окупації перевели до Покровська. В одному з будинків вікна у 4 під’їздах повністю забиті ОСБ-плитами”.

Люди народжують дітей і я кажу чоловікові: “Васю, чого ми боїмося!”

У Покровську є проблеми з водою. Дамбу Карлівського водосховища пошкодили:

“Для побутових цілей використовуємо очищені шахтні води. Набираємо по 30 шести літрових пляшок, тому запаси є. Хтось пробив у дворах свердловини. Коли мороз — води нема. Питну купуємо. Ціна за літр — від 1,5 до 2 грн. А ось продуктами допомагають добре. Отримуємо масло, муку, тушонку, рибні консерви та ін.”

У місто повернулися місцеві, багато переселенців. Життя продовжується, народжуються діти — на одному з’явилися на світ аж десятеро:

“А я кажу чоловіку: “Васю, чого ми боїмося”. Дивись, люди народжують дітей. Але багато й виїжджають, нещодавно був потяг на Рівненщину. В основному це жінки з дітьми та інваліди”.

У Торецьк ми не їздили — страшно

“У листопаді 2023 року з Торецька виїжджала знайома. Казала, що нема вже сил терпіти. Тоді був і приліт в дім, а вона з нашого під’їзду — нині там живе одна людина. Самі туди не їздили — боїмося. Дрони літають та можуть скинути щось на машину. Сусіди розповідали, що у квартирі вилетіло скло і бовтається той скотч, яким заклеювали вікна хрест-навхрест”, — каже пані Людмила.

Квартира у Торецьку була з двома суміжними кімнатами та однієї окремою. Пластикові вікна, добротні двері. Купили її з меблями, холодильником, посудом. Було все. Поміняли тільки стояк в туалеті, повісили бак, переклеїти шпалери та постелити лінолеум.

“У Горлівці, де ми жили до окупації, покинуті 2 квартири — наша з чоловіком і сина. Ще одна двокімнатна дісталась від матері. Не знаємо, що з ними. Одні сусіди виїхали, інших вже немає серед живих. І запитати ні в кого”.

_____

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: Меблі й техніка перетворились на попіл. Історія Інни Якушевої з Торецька