Меблі й техніка перетворились на попіл. Історія Інни Якушевої з Торецька

“Мій дід приїхав із заходу України у Торецьк, який тоді був Дзержинськом, щоб піднімати шахти після Другої світової війни. Там була робота, тому що під землею є ресурси. Зараз головне –  дочекатися миру. І там де є ресурсі, повинна бути й промисловість. Бо українську економіку самими ФОПами не піднімеш”, – розповіла проєкту Свій дім вчителька інформатики Інна Якушева.

Після повномасштабного наступу рф жінка евакуювалася з Торецька до Одеси. Виїжджали у квітні під обстрілами, коли вже не було ні води, ні газу. Нині разом з чоловіком і колегою винаймають житло та працюють дистанційно. Мріють повернутися додому – навіть після звістки про знищення оселі. 

Першого червня 2023 року Інна отримала відео від сусідів, які залишилися у Торецьку. Вона побачила, як палає її дім і дев’ятиповерхівка, розташована поряд.

Винаймають квартиру в Одесі та мріють повернутися додому

Про оселю пані Інна розповідає стримано. Намагається не згадувати деталі, бо болить. А ось після слів: “Там народилась наша донечка” вже не може стримати сліз. 

“Ми з чоловіком одружилися та у 2001 році придбали окреме житло. У Торецьку воно дорого не коштувало, тож змогли назбирати гроші, допомогли й батьки. Квартира була двокімнатною з ремонтом, а з п’ятого поверху відкривався чарівний вид на маленьке затишне місто”, – пригадує вона.

Для родини Інни – це вже другий переїзд з рідного міста. У 2014, коли у Торецьку з’явилися блокпости й був повний безлад, вони виїхали до Бердянська. У липні дізналися, що місто було в тимчасовій окупації, а після звільнення одразу повернулися назад.

“Якісь віддалені постріли були, десь на околицях. Потім ставало все тихше і тихше. З 2019 року нічого вже й не чули. Жили добре, працювали школи, садочки, шахти”, – каже жінка.

Цього разу теж їхали на два місяці. Навіть не їздили додому за речами, бо знали, що повернуться назад.

“Якщо мене запитати про останній щасливий день у нашій квартирі. Думаю, що він попереду. Я дуже хочу повернутися. У 50 років важко починати щось у новому місті”, – говорить пані Інна.