Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Сіверськ

Історії, які ви нам розповіли
Заклад освіти

“Армія рф зруйнувала корпуси й окупувала навчальні бази”. Історія Сіверського професійного ліцею

Донецька область , Бахмутський район , Сіверськ / Суворова , 32

Сіверський професійний ліцей працює 77 років. За цей час він підготував понад 12 тисяч робітників різних спеціальностей. Останніми роками навчальний заклад замінив меблі, дошки, зробили ремонт та регулярно купляв нову техніку. 

“У нас були дуже гарні перспективи для створення навчально-практичного центру з іншими закладами. Дуже прикро, що почалось повномасштабне вторгнення і ми все це втратили”, — розповів журналістці “Свій дім” директор Володимир Стиранець.

“Корпуси зруйновані, а навчальна база в окупації”

“Коли почалось повномасштабне вторгнення, ліцей деякий час ще працював. Але бойові дії не припинялися і ми вирішили евакуюватися. Вмовляли батьків, щоб вони вивезли дітей, та просили у місцевої поліції та адміністрації допомоги в цьому”, — розповів директор.

Забрати з собою техніку та обладнання не було можливості, його залишили на території ліцею. Навчальне господарство, розташоване біля Соледара, потрапило в окупацію. Там залишилися ангари й сховища разом із зерном.

Вдень 5 травня 2022 року для мешканців Сіверської громади почався з вибухів. Російські війська обстріляли мирні квартали. Була пошкоджена будівля Сіверського професійного ліцею. Поверхи просто “склалися”. Протягом двох років інші приміщення навчального закладу — навчальні корпуси та гуртожиток поступово руйнувалися через влучання. 

Сіверськ залишається небезпечним для проживання. Його постійно обстрілюють, будинки та інфраструктура руйнується.

“Після знищення ліцею я туди приїздив декілька разів. Люди постійно питають: Як буде далі? Чи буде можливість повернутися? Чи буде відновлення?”, — розповів Володимир Стиранець.

“У нас немає регіонального та державного замовлення”

Наразі заняття в ліцеї проводяться в онлайн форматі. Вчителі виїхали з Сіверська. Для відпрацювання практичних навичок уклали договори з Професійно-технічним училищем  №79 на Дніпропетровщині та Київським професійним коледжем автомобільного транспорту та будівельної механізації.

“На сьогодні ми завершуємо навчання тих здобувачів, які до нас вступили до початку великої війни. Протягом останніх двох років у нас не було регіонального і державного замовлення, у зв’язку з тим, що ми знаходилися на лінії фронту і значна матеріально-технічна база вся залишилася там”.

Всі викладачі забезпеченні необхідним обладнанням для проведення дистанційних уроків. Навчальні заклади-партнери надають всю можливу техніку і забезпечують учнів житлом і харчуванням. 

“Більшість викладачів зараз не мають великого навантаження. Вони залишаються нашими робітниками, але працюють у нас за сумісництвом і мають основне місце роботи у громаді, де вони живуть”. 

“Заснований після Другої світової війни”

Історія Сіверського професійного ліцею почалася з 19 серпня 1947 року. Тоді створили школу фабрично-заводського навчання №126 при Ямському доломітному комбінаті, для якого готували столярів, бурильників, теслярів, каменярів, кріпильників, штукатурів, електрослюсарів, прохідників, пізніше – випалювачів для цеху обертових печей. 

30 учнів першого набору з різних професій розпочали заняття 6 жовтня 1947 року. Перший випуск відбувся 14 лютого 1948 року.

З 1956 року навчальний заклад реорганізували в училище механізації сільського господарства №5. Свій сучасний статус Сіверський професійний ліцей отримав у 2004 році.

__________

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читати по темі: “Росія поцілила в саме серце нашої школи, але воно продовжує битися тисячами сердець її випускників, працівників та учнів”. Історія Костянтинівської школи №16

Катерина Черніговець / 27.05.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Михайло Гречаний жив у Стельмахівці Сватівського району Луганщини. З 2015 по 2020 роки був сільським головою, потім старостою, а перед повномасштабним нападом рф — спеціалістом Коломийчиської сільської ради. Зі своєю...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової

Збереження архітектурної спадщини українських сіл: як працює онлайн-конструктор будинків