“Російські обстріли зруйнували дім, а мародери винесли все — від ліжок до горщиків з квітами”. Історія Світлани Іщенко

“Прожила там 50 років, а документи на дім у мене так і не з’явились. Після смерті дідуся мама не захотіла нічого переоформлювати. Казала, що це все одно наша хата і звідти нас ніхто не вижене”, — розповіла журналістці “Свій дім” Світлана Іщенко з села Шандриголове Донецької області. 

Але вигнала сусідська росія, яка напала на Україну. Дім довелося залишити. Ворожі обстріли його зруйнували, а мародери винесли все — від ліжок до горщиків з квітами. Забрали навіть ортопедичне взуття, яке виготовляли на замовлення — у жінки хворі ноги та інвалідність другої групи.

“Виїхали та жили у школі. То була каторга”

“Виїхала з села 18 квітня 2022 року з сусідкою та її 15-річною донькою. Остання ніч вдома, то був жах. Коли ми вже сиділи в машині, дівчина казала: “Тьотя Свєта, ми з мамою впали на підлогу та до ранку не вставали, бо нам було страшно. А якби я на підлогу лягла, то більше б не встала. Тому ходила з кутка в куток і плакала”, — розповідає Світлана.

Чоловік залишився вдома з кішкою та собакою. А через тиждень, коли закінчились продукти, теж евакуювався. Родина 10 місяців прожила у Рівненській області, з них три місяці у школі:

“Дуже вдячна, що нас приютили і безкоштовно кормили, але то була каторга. У кімнаті 17 чоловік, з яких 5 — зловживали спиртним”.

Потім заселилися у будинок, а з лютого 2023 року винаймають житло на Дніпропетровщині: 

“Оце рік вже тут. Важко мені, плачу вдень і вночі. Я додому хочу, а їхати нікуди. Все потрощене, речі — вкрали. Кому ж було потрібне моє взуття? Воно ж шилось на замовлення під мої хворі ноги. Я не можу просто піти на ринок і купити туфлі або черевики. Скоро весна, а мені на вулицю вийти ні в чому. Вже 2 роки у дирявому взутті”.

За рідним селом сумує не менше ніж за оселею

У травні 2023 року Світлана та її чоловік були вдома  — у рідному селі Шандриголове. Приїхали ввечері о 16.00, а наступного об 11 вже поїхали назад:

“Хата розбита, дощ іде, зі стелі на тебе все капає. Спати ні на чому, ліжка вкрали. Залишилась побита стінка та стіл”.

Село теж зруйноване вщент. Важко впізнати ті затишні вулички, по яких пані Світлана ходила щодня, коли працювала листоношею. Зараз вона пересується лише з паличкою.

Допомогти родині можна за номером картки  – 5355280209070687 (Світлана Іщенко). 

Артем Безрук, адвокат:

_____

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “Почали ремонт у жовтні 2021 року, а продовжили під звуки вибухів”. Історія Вікторії Біленець