“Збудували добротний дім, в який вклали всю душу. А зараз думаю, що треба було ставити халабуду”. Історія Ігоря Райляна

Ігор Райлян жив та працював у Краматорську, а у 2011 році почав зводити будинок мрії у мальовничому куточку Лиманської громади біля озера Бакай. Добудовували його у 2014 році, коли над головами свистіли кулі, а всі подвір’я було всіяно уламками. Пережили, витримали, а після повномасштабного нападу рф — виїхали майже одразу:  

“Ми надивились все це у 2014 році. На перехресті Ямпіль-Озерне стояв блокпост так званої “днр”. Зараз там — пам’ятники загиблим тоді українським солдатам. Ми не хотіли переживати другу окупацію”. 

У домі було 220 квадратних метрів. Три спальні, велика кухня та зала, спортзал і сауна. На цокольному поверсі — душ. Зробили камін, терасу. Усі зварювальні робити власник оселі робив сам. На озері Бакай, розташованому поряд, змайстрував причал, який потім теж згорів. 

Зараз дім пограбований та зруйнований — там жили російські військові.  В одній із кімнат висить мішень для дартсу, по якій окупанти стріляли з пістолетів. Це господар побачив на фото, яке надіслала сусідка.

“Востаннє вдома були на новорічні свята. І більше не повернулися”

Початок великої війни подружжя зустріло у Краматорську. Чули, як бомбили аеропорт та пригадували події 2014 року. У березні 2022 року — виїхали. Зараз живуть у Норвегії. 

“Мені 63 роки. Вивчаю мову, бо треба якось спілкуватися і чимось займатися. Коли приїхали до Норвегії — у дружини одразу виявили рак. Теж був дуже важкий період. За рік, Слава Богу, вилікували”, — розповідає чоловік.  

Їздив до Краматорська. В Озерне — не поїхав, щоб не рвати душу

У грудні 2023 року Ігор їздив на Донеччину. Виїхав за день до запровадження урядом Норвегії суворих обмежень щодо виїзду українців додому. Тепер, у разі повернення до країни, з якої втекли, можна втратити дозвіл на проживання.

“А я якраз 11 грудня виїхав в Україну, якби на день пізніше — мене б могли депортувати”.

Побував у своїй краматорській квартирі, яка без господарів заросла чорним павутинням. Зараз там вже живуть люди.

“В Озерне не заїжджав – навіть не хотів дивитися. Не бачив сенсу. Я там вже нічого не відновлю та не врятую”.

Життя у Норвегії. Спокійний народ, ніхто нікуди не поспішає

“Спокійний народ, ніхто нікуди не поспішає, розмірене життя. Не порушують правила дорожнього руху, їдуть один за одним. Ніхто не хамить, всі усміхаються, — каже чоловік. — Так, Норвегія багата країна. В Україні у нас було дуже гарно, але до війни. Коли тепер стане так — невідомо. Я б залюбки повернувся, але в країну, яка була до повномасштабного вторгнення рф”.

Артем Безрук, адвокат:

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAID http://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebook https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще історію з села Озерне: Вибіг з хати за кілька секунд до влучання снаряда. Історія Сергія Лиманського