Російські окупанти винесли з квартири всі речі, а потім будинок знесли. Історія Софії Ганицької

Софія Ганицька з народження жила у Маріуполі. Квартира її мами була у Лівобережному районі, який найбільше постраждав від російських “Градів”. Але початок великої війни родина дівчини зустріла в Ірпені, куди переїхала у 2020 році.

З 2014 року в Ірпінь виїхали багато мешканців Донбасу

“У Маріуполі ми жили біля “Азовсталі”. Погана екологія, брудне повітря. Почалися проблеми зі здоров’ям, тому обрали для життя невеличке зелене місто Ірпінь. З 2014 року туди виїхали багато мешканців Донецької та Луганської областей. Були і наші знайомі”,  – розповіла проєкту “Свій Дім” Софія.

Так, Софія опинилася в Ірпені, потім знов повернулася у Маріуполь, де залишилися тато і бабуся. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року застала на Київщині.

“Нам було важко евакуюватись з Ірпеня. Спочатку хотіли їхати потягом, але поблизу залізниці було влучання. Багато людей вибиралися з міста машинами, на яких було написано “Дети”. Нам теж допомогли добрі люди – я їх запам’ятаю на все життя”, – пригадує Софія.

Виїхали до Словаччини, але повернулися в Україну

Ми виїжджали колоною з п’яти машин і опинилися у Вінницькій області. Там теж було неспокійно й лякали звуки повітряної тривоги.  

“І знову нам допомогли добрі люди. Восьмого березня ми були в Ужгороді, а 9-го вже в Словаччині. Нормальна свідома людина скаже, що вдома краще. Якщо вона любить свою країну”, – каже дівчина.

Із захопленням дівчина розповідає про гастролі Донецького обласного театру, який евакуювався з Маріуполя в Ужгород. Актори приїздили до Словаччини, де презентували дві вистави.

“Я була на дитячій і дорослій. Щоб ви розуміли, на дорослій виставі “Крик нації” про Василя Стуса, який більшість свого життя провів на Донеччині, всі ридали. Це було дуже важко дивитися. Потім я підійшла і особисто подякувала творчому керівнику”,  – розповідає вона.

“Крик нації” – це перша прем’єрна вистава, яку представили глядачеві через чотири місяці після знищення театру в Маріуполі.

Бабуся і дідусь пережили фільтраційний табір

Увесь цей час Софія працює з психологинею. Жінка пережила окупацію Маріуполя, але виїхала і допомагає іншим позбутися відчуття болю і втрати.

 “Коли я ще була в Ірпені, мій тато ледве знаходив зв‘язок у Маріуполі, щоб написати хоч пару слів з підвалу. Бабуся і дідусь пробули в фільтраційному таборі – це жах. Найближчі родичі, на щастя, живі. Але є загиблі знайомі сусіди”, – каже дівчина.

P.S. Дівчина з мамою і сестрою повернулися в Україну. Зараз мешкають в Ірпені.

Читайте ще: “З моєї квартири окупанти штурмували Азовсталь”. Історії людей, які жили в Маріуполі на Ломізова, 17