“Я з Сєвєродонецька та знаю, як підлога по ногах б’є під час прильотів”. Історія Ольги Козьменко

Сєвєродонецьк, Луганська область, вулиця Курчатова, 27. Для Ольги Козменко це не просто адреса, а дім дитинства, де завжди було безпечно, затишно, куди хотілося повертатися, де знаєш кожен куток, а всі обличчя – рідні.

«Ми з мамою переїхали в цей будинок, коли мені було менше року. Скільки я себе пам’ятаю – ми завжди жили там. Навколишніх будинків ще не було, їх лише починали будувати. Не було ще ні школи, ні садочка, ні будинку №29. Ми дітьми бігали гратися ввечері на будівництво, а сторож нас ганяв», – розповіла проєкту «Свій дім» Ольга Козменко.

Дитинство, друзі та рідний двір

Шкільні роки дівчини також минули поряд з домом, в новозбудованій школі №18. Після уроків дівчина разом з друзями грала у дворі.  

«На двох тополях біля другого під’їзду було дуже зручно зав’язувати гумку і стрибати через неї. На стіні біля вхідних дверей до під’їзду було дуже зручно гратися в «жабки»: кидати м’яч об стіну і стрибати через нього, коли він летить вниз, аби лиш не влучити тим м’ячем у людей, які виходять з під’їзду», – згадує з посмішкою Ольга.

У дорослому віці жінка разом із сусідами збиралися в її квартирі на чаювання, співали, жартували.

Із квартирою на Курчатова пов’язані й сумні спогади Ольги Козменко. Тут у 2013-му вона провела останню ніч з мамою… У 2014 дізналася, що таке війна, та вперше була змушена покинути рідні стіни.

Велика війна застала Ольгу на Київщині

Удруге рятуватися з-під обстрілів жінці довелося у лютому 2022 року, з орендованої квартири на Київщині. Там через роботу жінка жила останні 6 років:

«Я винаймала житло в ЖК навпроти військової частини. Тож, як почались прильоти о 5:30, то одразу зрозуміла, що це обстріли. Бо я ж Сєвєродонецька та знаю, як підлога по ногах б’є під час прильотів. Я тікала в піжамі, накинувши пуховик, та з кішкою на руках».

У будинок в Сєвєродонецьку влучили ворожі снаряди

Нині Ольга живе та працює у Вінниці. Там у травні вона й дізналася, що в її будинок у Сєвєродонецьку влучили ворожі снаряди і що він горів:

«Другий-третій під’їзд вигоріли. У мене вікно відкрилось, з балкона обірвало всю обшивку, всередині квартира мала бути нормальна. Але все затоплене. У нас вимкнули опалення ще в лютому і порвало батареї. Пожежі не було».

Після перемоги Ольга Козьменко збирається повернутися додому, щоб як будівельник допомогти рідному місту відродитися з руїн.