Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Росіяни цілеспрямовано вистрілили з танка у мою квартиру. Історія Олександра Магдаліца

Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / Казанцева , 17а/10

Вже 24 лютого 2022 року Олександр з друзями та родиною виїхали з Маріуполя, бо розуміли, що на це в них буде максимум 2 дні, поки місто не оточать росіяни. На наступний день чоловік вже був в Києві.

“Вагатися просто не було часу. Всім знайомим радив зробити те саме, але багато хто залишився й загинув у місті”, — розповідає Олександр свою історії журналісту “Свій Дім”.

Квартира дісталася від родичів

“Цю квартиру отримав ще мій дідусь, коли тільки збудували сам будинок. До мене тут жила моя мама, за рік до вторгнення рф вона померла, я мав намір її продати аби позбутися поганих спогадів через її смерть, але не встиг. Це трьохкімнатна квартира, все було в наявності: техніка, меблі, все як треба. Найбільше сумую за маленькою домашньої бібліотекою, там було багато книжок. Особливо я любив старі енциклопедії, а ще там була велика збірка робіт Леніна та Маркса, але я радий, що вона згоріла”.

Окупанти знесли будинок

Я побачив свій будинок в руїнах у місцевих пабліках, а потім дізнався, що окупанти пригнали техніку й просто знесли залишки. Вони навіть нічого не розгрібали, можливо там так і залишалися тіла місцевих. Найбільше боляче не за майно, не за нерухомість, а за людей, які загинули у тому будинку”.

Багато знайомих Олександра залишилися в оточеному росіянами місті. Дехто з них так й не вийшов на зв’язок. 

“Наш дім проектували серйозно, там було дуже міцне бомбосховище з товстими стінами. Якби ми залишилися в місті, то ховалися б саме там. Я сусідам та знайомим радив йти до мене під час вибухів, але туди було пряме влучання. Я досі не знаю, що сталося з тими людьми”.

Допомагаю тим, хто опинився в подібній ситуації  

Ще до повномасштабного вторгнення рф Олександр займався волонтерством: 

“Це були різні напрямки: Червоний Хрест, допомога тваринам, евакуація людей з прифронтової території тощо. Після прибуття в столицю я майже одразу включився в роботу, бо це мотивує йти далі й триматися.” 

Зараз чоловік продовжує допомагати іншим. Особливу увагу приділяє тим, хто, як і він, втратив житло. Його благодійна організація “Діалог громад” надає безоплатну юридичну та іншу допомогу для ВПО.

Артем Безрук, адвокат:

На основі свідчень пана Олександра, якщо постріл з танку по цивільному об’єкту був прицільним, то згідно з міжнародним законодавством, цей конкретний інцидент може бути кваліфікований як воєнний злочин. Римський статут Міжнародного кримінального суду (МКС) містить декілька статей, які можуть бути застосовані до даного випадку: – умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями [стаття 8 (2) (b) (ii) Римського статуту]; – умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою [стаття 8 (2) (b) (iv) Римського статуту].

Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках проєкту «Права людини в дії», який виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID або Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.Американський народ, через USAID, надає економічну та гуманітарну допомогу по всьому світу понад 55 років. В Україні допомога USAID надається у таких сферах як: економічний розвиток, демократія та управління, охорона здоров’я і соціальний сектор. Починаючи з 1992 р., Агентство США з міжнародного розвитку надало Україні технічну та гуманітарну допомогу на суму 1,8 мільярда доларів. Детальнішу інформацію про програми USAID в Україні можна отримати на офіційному веб-сайті USAIDhttp://ukraine.usaid.gov та сторінці у Facebookhttps://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте ще: “У Маріуполі був жах. Від мого дому залишились лише ключі”. Історія Юлії Прожирко

Олександр Забродін / 29.02.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової