“Наш дім та село знищені, а евакуюватися ми змогли лише за допомогою волонтерів”. Історія Ніни Грачової

Подружжя Грачових зустріло вторгнення рф у Комишувасі на Луганщині, де вони прожили понад 30 років. Півтора місяця вони ховалися від російських обстрілів у підвалі. Коли ситуація стала критичною, то за допомогою волонтерів виїхали у Дніпро. Їхня квартира була розбита ще в квітні 2022 року, а тепер на її місці руїни. 

“24 лютого ми були вдома. Зранку вийшли в сарай погодувати курей, а сусідка каже, що росіяни напали. Я спочатку не повірила, а через декілька годин вже почули перші вибухи. В Комишувасі ми залишалися до 21 квітня — весь час у підвалі, промерзли там, бо ще холодно було. Донька, яка живе в Києві, домовилася з волонтерами і вони нас забрали. Довезли до Дніпра, а зараз живемо в Олександрії на Кіровоградщині. Тут сестра, яка допомогла знайти квартиру“, — каже Ніна журналісту “Свій Дім”.

Під час втечі з Комишувахи родина Грачових змогла забрати лише документи, бо саме в той момент почався обстріл й водій дуже швидко їхав, а часу на якісь збори — не було.

“Шкодую, що не забрала сімейні фотоальбоми — аж 3 штуки. Там й діти й онуки. Спогадів не лишилося. Якби територію звільнили, то ми б обов’язково повернулися. Це ж не три роки, це 30 років життя. Тягне нас назад. Плачемо постійно за домом. В такому віці дуже важко планувати майбутнє, шукати новий дім та знімати житло. Мені 73 роки, а чоловікові – 78. Наразі ми орендуємо квартиру за 5 тисяч гривень плюс комунальні послуги. А в нас на двох — до 10 тисяч, а ще ж треба щось їсти”, — говорить жінка.

Планували зустрічати старість у власній оселі

Родина Грачових наприкінці 1980-х років отримала житло у Комишувасі від радгоспу, де жінка працювала комірницею, а її чоловік — водієм. 

“Це трьохкімнатна квартира на 64 квадрата у новозбудованій двоповерхівці. Ремонт був  звичайний — шпалери та підлога відповідали стандартам того часу. Ми за 30 років все зробили під себе — поміняли вікна, придбали меблі та техніку. Дуже допомогли діти. Ми з чоловіком готувалися зустріти старість. Я на пенсії вже як 20 років”, — розповідає Ніна.

Від обстрілів квартира подружжя постраждала ще навесні 2022 року, а тепер там взагалі руїни.

“Балкони й вікна розбило ще коли ми там були. Вже після окупації деякі сусіди їздили й дивилися. Кажуть, що це тепер руїни, які непридатні для життя”.

______

Ця публікація здійснена за підтримки Фонду “Партнерство задля стійкості України”, який фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю платформи Свій дім і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Читайте ще: “Легше побудувати нове місто, ніж відновити Попасну. Росіяни перетворили її на суцільні руїни”. Історія Ольги Харіної