“Ми мріяли про цю квартиру, а російський снаряд все знищив”. Історія Лідії Жукової

“Ми часто збирались в нашій квартирі разом з родичами й друзями. Мій брат зробив там ремонт і купував нові меблі. На жаль, вже нічого цього нема”, — розповіла журналістам Свій Дім Ірина Жукова, мама якої втратила квартиру в Авдіївці.

“Ми мріяли про цю квартиру”

Чоловік Лідії Жукової працював на коксохімічному заводі в Авдіївці. Вони отримали трикімнатну квартиру від заводу, хоча це сталося вже після його смерті. 

“Ми з сестрою, братом, батьком та мамою довго жили в однокімнатній квартирі. Це житло було нашою мрією. В ній було дуже затишно. Всі спогади про дитинство і щасливі моменти залишились там”, – згадує донька Ірина.

“У 2014 році моя мама отримала контузію”

Життя Лідії змінилося ще у 2014 році. В день, коли почалися військові дії, вона була на роботі в залізничному депо, яке розташовувалася поряд із Донецьким аеропортом. Зранку пані Лідія доїхала на роботу громадським транспортом, а вже ввечері повертатися додому було нічим. Їй довелося йти пішки — поряд їхали танки, а окупанти бомбили будівлі.

“Мама розповідала, що їй доводилось ховатися за бетонними зупинками та за деревами, бо були постійні обстріли. Поблизу неї розірвався снаряд. У той момент вона отримала контузію й тимчасово втратила слух, який потім відновився. Про це я дізналась лише нещодавно”, — розповіла Ірина.

Пані Лідія не одразу виїхала з Авдіївки, тому що не вірила, що ситуація буде погіршуватися. Деякий час вона проживала у квартирі без води та світла. Ірина розповідає, що її мама з 10-го поверху будинку спостерігала за боями за Донецький аеропорт. Вона бачила як літали літаки та снаряди, як все горіло. Саме через це Ірині все ж таки вдалося умовити маму поїхати з міста на деякий час. Але через 4 місяці, коли ситуація трохи стабілізувалася і стало “тихіше”, вона повернулася назад.

Довга дорога

Коли почалася велика війна Ірина була за кордоном. Вона разом з донькою не була в Авдіївці з 2014 року. Згадує, що було важко вмовити маму виїхати з міста, але все ж таки спільними зусиллями з братом, змогли це зробити.

А далі пані Лідію чекала довга дорога та часті зміни місця проживання. З Авдіївки Лідія виїхала в Дніпро, потім в Івано-Франківську область в центр для переселенців. Але десь через місяць вона була змушена покинути центр, бо замість нього там планували організовувати шпиталь. Далі відправилась в Дніпровську область в Кам’янське, де якийсь час орендувала однокімнатну квартиру. Згодом Лідія поїхала в Одесу і зараз живе в кімнаті, яку колись орендувала Ірина.

“Авіаудар залишив нас без квартири”

Через рік і один місяць після початку великої війни в будинок Лідії в Авдіївці потрапив снаряд, який його зруйнував. Про це вони дізналися з місцевих телеграм-каналів і від сусідів, які залишилися в місті й ще деякий час приходили до них, щоб полити квіти та забити фанерою вибиті вікна.

Допомогти родині можна за номером картки: 4149499075450575

Читайте ще: Мій під’їзд рухнув. Донька заходить і каже: “Ти вже безхатько”. Історія Ірини Нагули