Мій під’їзд рухнув. Донька заходить і каже: “Ти вже безхатько”. Історія Ірини Нагули

“Свою трикімнатну квартиру я придбала у 2003 році після розлучення з чоловіком. Хоч вона була занедбана, я раділа, що в цьому ж домі та поруч з донькою. Їй ми залишили нашу спільну оселю”, — розповіла журналісту “Свій дім” Ірина Нагула з Авдіївки.

Попередні господарі довгий час були на заробітках. Квартиранти, як каже жінка, довели її до розрухи. Жінка з сином приводили все до ладу, ремонтували, меблювали. У результаті вийшло красиве затишне житло. 

Два роки на окупованій території

З 2008 року Ірина працювала головою профкому в “Ясинуватському моторвагонному депо”. З 2014 по 2016 роки жила у кімнаті бригадирського будинку. Два роки довелося провести на окупованій території.

“В Авдіївку їздила через кущі та городи. Провідати маму й подивитись на своє житло. Розумієте, у мене в Ясинуватій була робота, мені треба було на щось жити. А потім нерви вже не витримали. У серпні 2016 року я звільнилась і повернулась до рідного міста, підконтрольного Україні”, — розповідає вона.

До повномасштабного вторгнення Ірина жила у своїй рідній квартирі в Авдіївці. На роботу їздила до Покровська.  

“Годину туди, годину назад. Добиралася майже щодня, але знала, що повертаюся додому. В свою затишну оселю на третьому поверсі”.

“Нас бомблять” – кричала у слухавку невістка

У день початку повномасштабної війни Ірина прокинулась о четвертій ранку:

“О 5:15 вийшла на автобусну зупинку. Задзвонив телефон. Я взяла слухавку й почула крики дружини сина: “Нас бомблять”. Вони жили в Харкові на Північній Салтівці. У шоку я доїхала до роботи — про початок великої війни вже всі знали. Ми написали заяви на дистанційку та роз’їхалися по домівках”.

Найбільше Ірина переживала за родину сина, онуків. Вони були на зв’язку, але кожна розмова закінчувалась словами: “Мамо, літаки, ракети, ми побігли у підвал”.

До 21 березня 2022 року жінка була в Авдіївці. При сильних обстрілах сиділа та спала у коридорі. Постійно телефонувала мамі, яка жила у приватному секторі й не хотіла нікуди їхати. 

Виїхала з Авдіївки після потужного прильоту

Після потужного обстрілу Авдіївки у березні 2022 року донька та онука жінки виїхали до Запоріжжя. Зять, який працює в ДСНС, залишився. Ірина поїхала згодом — після того, як снаряд прилетів у протилежну сторону дому.  

“Прибіг зять і сказав: “Мамо, збирай речі та їдь. Щоб я міг спокійно працювати, а не переживати за тебе. Донька домовилась за маршрутку, але вона їхала з Покровська. Якось дісталась туди, переночувала у подруги, а 22 березня поїхала у Запоріжжя. І все, більше в своїй квартирі я не була”,  — розповідає Ірина, не стримуючи сліз.

“Там була моя кухня, де ми чаювали з сусідами”

Про долю своєї оселі жінка дізналася вже у  Кам’янському, де винаймає житло. 

В Авдіївці залишився сусід, який жив над квартирою доньки. Він і повідомив про руйнування:

“Донька заходить і говорить: “Ти вже безхатько”. І показує відео. Спочатку здалося, що немає моєї зали і спальні. Кухня наче залишилась, ось її вікно. Я придивилась і зрозуміла, що то сусідська. А нашого під’їзду зовсім нема”.

Ірина обдзвонила всіх знайомих і подала заявку про пошкодження. Єдине, що зміг вивезти зять — це два телевізори. 

Син з родиною повернулися до Харкова у свою квартиру. Зве туди й Ірину, але бабусі 83 роки, а ще й собака, кіт і папуга. Саме через тварин довелося переїхати у приватний сектор.

83-річна мама Ірини завжди каже: “Ось, як приїдемо додому…”

“Нещодавно онучка старша вийшла заміж. Ми сидимо на кухні орендованого житла і я кажу своїй мамі: “Туди-сюди і станеш прабабусею”. А вона відповідає: “Ось, як приїдемо додому…..”. А нам їхати нікуди! Квартири побиті, світла нема, газу й води теж”, — пригадує жінка.

Останній раз родина Ірини збиралася в її квартирі у грудні 2021 року. Це був її ювілей. Святкували в кафе, а потім прийшли додому і спілкувалися до ранку. 

У жінки були теплі стосунки з сусідами, тому її кухня була “куточком для чаювання”.

“Поряд з домом був парк і бульвар Шевченка, де проводили різні заходи, музичні фестивалі. Мої вікна виходили на дитячий ігровий майданчик. Дуже гарний був”, — розповідає жінка.

Що з компенсацією?

Дві квартири в Авдіївці оформлені на Ірину. Переписати одну на сина наразі неможливо. Її купували в шлюбі з колишнім чоловіком, а він інвалід першої групи і знаходиться на окупованій території.

“Він не зможе написати заяву і підписати документ, тому що там буде ця недійсна “днрівська” печатка. А мені сказали, якщо будуть компенсації, то тільки за одне житло, яке є у власності”.

Читайте ще: Два зруйнованих будинки й влучання в орендовану квартиру. Історія Світлани Єсаулової-Виноградової