Два зруйнованих будинки й влучання в орендовану квартиру. Історія Світлани Єсаулової-Виноградової

З 2015 року родина Світлани з Авдіївки змінила три оселі. Спочатку прилетіло у будинок свекрухи, потім – бабусі, а згодом постраждав дім, в якому орендували квартиру.   

У дім свекрухи було три влучання

“Перший снаряд попав в дерево, яке росло на городі. Вибуховою хвилею знесло стіну – брата чоловіка викинуло з вікна разом з інвалідним візком, а у свекрухи зупинилося серце. Її знайшли вже мертвою. Це був 2017 рік”, – розповіла жінка журналісту “Свій дім”. 

Всього у дім було три влучання, повністю рухнув погріб. Після руйнувань родина переїхала до бабусі Світлани. 

Переїхали у будинок бабусі – він був біля промзони

“Її дім був біля промзони. У 2018-2019 роках над головами літали кулі. Було страшно, але сиділи заради бабусі, яка не хотіла нікуди їхати, – розповідає Світлана. – Часто вимикали світло, його не було по три місяці. Їсти готували на газових балонах. Одного разу йшла з гарячою каструлею борщу й мене обляпало грязюкою. Дивлюсь, повний двір уламків. У нас там на городах болота і коли прилітав снаряд і працювали генератори, нічого не чули. Я зблідла, побігла до бабусі й кажу: Ти як хочеш, ти життя прожила, а мені треба дітей рятувати”.

Деякий час жили в Маріуполі, а потім повернулися додому. 

“Бабуся сказала: “Я без вас не можу”. Приїхали, я її доглядала, а потім вона зламала ногу, пішла гангрена і померла”, – розповідає жінка.

Через постійні обстріли довелося переїхати в інший район

Будинок бабусі був великим і затишним. Чотири кімнати і свій двір, де смажили шашлики, а троє дітей бігали босоніж по двору. Але жити тут не вийшло — дуже небезпечний район. Родина переїхала на квартал Ювілейний 10, зняли житло. Обстріли чули постійно, але там було спокійніше. У будинку бабусі робили ремонт, дві кімнати вже були готові. Поспішали, щоб встигнути до народження доньки. А вранці 24 лютого дізналися про повномасштабний напад рф.

У 2022 році у будинку бабусі вилетіли вікна й завалилася стіна. Про це повідомив сусід, який жив навпроти.

“Волонтери вмовляли виїжджати. А куди? Коли всю Україну бомбили”

Молодшій дитині Світлани були два місяці. Везти її через всю Україну боялись, тому до середини березня були вдома. У багатоповерхівці, де орендували квартиру, облаштували підвал і бігали туди кожного разу, коли чули тривогу. Бувало, що по два-три рази на день. 

“Добре, що у нас був перший поверх і квартира поруч з підвалом. Пробігали так з чотирма дітьми до 12 березня 2022 року, а потім поїхали на батьківщину чоловіка – у Червоноград Львівської області”.

Пізніше дізналися про руйнування і цього будинку – кадри побачили у соцмережах.

“Впізнали одразу, бо в нашому домі був банкомат і магазин “Каравай”. Вже нічого цього немає. Перше потрапляння було до нас на балкон, як тільки ми виїхали з міста”.

На Львівщині відкрили “Чебуречну” 

Майже півтора року родина живе на Львівщині, де винаймає житло. В Авдіївці Світлана вдома смажила чебуреки, ходила по базах і продавала їх. Відкрити точку на ринку не виходило, але мрія була. Жінка втілила її вже на Львівщині.

“Почала шукати приміщення під чебуреки та пиріжки. Орендувала кіоск на базарі прямо з фритюрницею та іншим обладнанням, а згодом за всі зібрані кошти купила кіоск. Вже є постійні покупці, які телефонують і роблять замовлення”, – каже жінка.

Допомогти родині можна за номером картки: 4149 6293 4354 5794 Світлана Єсаулова-Виноградова.

Ще одна історія з Авдіївки: “Моє дитинство через війну закінчилось у 13 років”. Історія Яни з Авдіївки