Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Маріуполь

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Там, на третьому поверсі, ми провели останні дні в Маріуполі”. Історія Ганни Котельнікової, яка втратила дві квартири

Донецька область , Маріупольський район , Маріуполь / просп. Миру

Будинки №45 та 86 по проспекту Миру в Маріуполі. З ними пов’язано все життя Ганни Котельнікової. В одному жили бабуся з дідусем, а згодом батьки. В іншому пройшло її дитинство, а потім зростав син.

Дім №86 російські окупанти знищили та знесли. Багатоповехівку по проспекту Миру, 45, яка була окрасою міста, теж зруйнували. Напередодні повномасштабного вторгнення її капітально відремонтували й зробили красиву підсвітку.

Останні ночі в Маріуполі були страшними

В часи Другої світової війни цей будинок теж постраждав і відбудовували його полонені німці. Саме тут родина переховувалась від обстрілів, але 15 березня 2022 року все ж виїхала. В машині були шестеро людей та три собаки.

“Збиралися поспіхом під звуки вибухів, тому і не подумала, що треба забрати фотографії, флешки, щось пам’ятне. Я не думала, що мій будинок буде зруйновано і знесено, я збиралася туди повернутися”, – розповіла Ганна проєкту “Свій дім”.

“Без медичної допомоги будь-яке поранення – це повільна смерть”

Про руйнування своїх місць сили жінка дізнавалася з телеграм каналу, домового чату та від друзів, які на той момент ще були в місті. Будинки знищували поступово, були кілька попадань снарядів і пожежа:

“Дивно, напевно, але є відчуття радості, за те, що 15 березня я знайшла сили та сміливість вивезти всіх своїх з міста. Всіх – це шість дорослих та три собаки. Останні ночі в Маріуполі були страшними, кожного вечора я молилася, щоб ми вцілили, або щоб одразу…. Без медичної допомоги будь-яке поранення – це повільна смерть”.

“Часто бачу сни, ніби я вдома…”

“Ніби я вдома, ходжу по своїй квартирі. Перша думка: мені ж прислали відео, як тебе знесли? Обманули? Я бачу свої речі, серед них дві турки: одну у 50-х роках дідусь привіз з Єгипту, інша, маленька, її я привезла з Єгипту у 2019. І думка, треба взяти. Потім шукаю документи, які забула забрати з собою, відкриваю шухляду… і прокидаюся в зйомній квартирі в Луцьку. Вже й не пригадаю, коли мені снилися такі сни, кольорові, з відчуттям реальності…. Я точно повернусь туди”.

Читайте ще: “З моєї квартири окупанти штурмували Азовсталь”. Історії людей, які жили в Маріуполі на Ломізова, 17

Юлія Ступка / 24.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко