Розфарбовує картини, що нагадують про будинок дитинства. Історія Ірини Паюк

Армія рф знищила двоповерховий дім на вісім квартир у Лимані. Онучка власників Ірина Паюк розповіла, що його збудували перед Другою світовою війною, а всі комунікації у квартирі дідусь зробив власноруч.

“Дідусь сам зробив і каналізацію, і ванну. Все під’єднав до міських мереж і поки робили центральне опалення, у нього вже було дров’яне. Також змайстрував електробак для води та сонячний, який висів на вулиці за вікном ”, – розповіла проєкту “Свій дім” Ірина Паюк.

Обстріли і пожежа знищили ексклюзивні речі, які робив дідусь

Дідусь жінки мав дві вищі освіти, був помічником машиніста й справжнім винахідником. Постійно щось майстрував і це були ексклюзивні речі, які знищили обстріли й пожежа.

“Там і штори закривалися на мотузку, наприклад. Тобто всі-всі зручності вдома – це його рук справа. Також він захоплювався парусним спортом, вів гурток в училищі. Вони з бабусею постійно подорожували, возили дітей до Латвії, Грузії. З нами часто їздили на відпочинок”, – такі приємні спогади залишилися в Ірини з дитинства, хоч народилася вона зі старшою сестрою в Бурятії.

Коли її батьки одружилися, то мусили їхати в Улан-Уде – відпрацьовувати після навчання в інституті. До трьох з половиною років Ірина жила то у бабусі, то з мамою і татом. Потім усі повернулися до Лиману, народилася ще одна сестричка. Згодом тато поїхав на роботу до Павлограда – заробляв гроші на власне житло. 

До школи Ірина пішла вже на Дніпропетровщині, але на свята, канікули завжди приїздили до бабусиної хати. Тож найкращі дитячі спогади пов’язані саме з Лиманом і цим домом. 

“У будинку був свій особливий запах – бабусиного тепла й дерева”

“Це будинок з дерев’яними сходами. З одного боку та іншого були такі випуклі виступи, наче малюнки. І ми з сестрою завжди намагалися наступити саме на них. Якщо на одній сходинці їх не було, то перестрибували на іншу. А ще у приміщенні був свій особливий запах – бабусиного тепла й цього дерева”, – з теплом пригадує жінка.

У квартирі бабусі й дідуся були дві кімнати. В одній стояв великий стіл, меблі. Поки онуки бавилися, дід сидів біля пічки і палив. Ця його звичка не всім була до вподоби, але зауважень не робили. 

“Дідусь був строгим: міг гиркнути і всі слухалися. Але це дрібниці у порівнянні з усіма його перевагами. Він мав чотири патенти на свої винаходи, які дозволяли автоматизувати процеси з ремонту локомотивів. За один з них отримав кошти, яких вистачило на купівлю машину. Вони були другою родиною в місті, яка у ті часи мала автомобіль. Також першими придбали магнітофон і пилосос”, – розповідає жінка.

Родина була дружньою і завжди збирала гостей

“Коли хтось збирався раніше додому, дідусь міг замкнути двері й заховати ключі, щоб ніхто не розходився”, – додає Ірина. 

Часто збиралися всі разом з сусідами і на вулиці. У кожної родини біля будинку була свій шматочок землі. Хтось побудував літні кухні, а бабуся й дідусь Ірини на своїй ділянці вирощували виноград.

“Робили близько 400 літрів вина, використовували купу різних пристроїв, самі змайстрували прес. Ділянка була невелика, але на ній ще садили полуницю. І що мене дивувало, вони під кожну ягідку підкладали шматочок плитки, щоб вона не торкалася землі. Ще були помідори “сливки” – таких смачних я ніде ніколи не їла”, – розповідає Ірина. 

Також у кожної родини, яка жила в цьому домі, був свій сарай і льох. Там у бабусі завжди було згущене молоко. А ще вони дуже полюбляли збирати гриби, які у буквальному сенсі рятували людей у 90-ті роки. З них готували різні страви, інколи – продавали. 

“Були часи, коли місяцями не їли вершкового масла, м’яса, тільки олійку з цибулькою. Тоді виручали бабусині гриби: відкривали мариновані, смажили, варили супи. А картопля з грибами взагалі була шикарною стравою”, – пригадує співрозмовниця.  

До великої війни там жили квартиранти

Після смерті дідуся бабуся прожила ще 20 років, потім квартира дісталася мамі Ірині. Оселя велика, коштів на опалення не вистачало, тому довелося здавати житло. Квартиранти з’їхали незадовго до повномасштабного вторгнення рф. 

Востаннє в цій квартирі Ірина була влітку 2021 року. Коли приїжджали у Лиман завжди відвідували Святогірськ, цього разу побували і в Ямпільському зоопарку.

Читайте ще: Вибіг з хати за кілька секунд до влучання снаряда. Історія Сергія Лиманського