Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Авдіївка

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Війна для нас почалася у 2014 році, а торік я дізналася, що нашої квартири більше немає”. Історія Софії Ліфанової з Авдіївки

зруйновано: липень 2022 / Донецька область , Покровський район , Авдіївка / просп. Центральний , 1

“Війна для мене почалася у 2014 році. З рідної Авдіївки я не виїжджала, хоч кілька разів потрапляла під обстріли. Але торік довелося евакуюватися, бо вже не було сил”, – розповіла журналістці “Свій дім” 25-річна Софія Ліфанова.

Дівчина народилася і виросла на Донеччині. Дуже любила своє затишне місто і дім, де щовечора збиралися родиною й ділилися гарними новинами.

Життя змінилося після 2014 року. Мешканці постійно чули звуки війни, але не хотіли залишати домівки. 

Софія вперше потрапила під обстріл, коли їй було 17 років 

“Це було десь на початку 2015 року. Ми з мамою пішли у магазин. Вже вийшли звідти і якраз переходили дорогу. У цей момент прилетів снаряд. Ми впали на землю, а коли піднялись – побачили, що з іншого боку біжить наш знайомий. Він був у крові та кричав, що вбило жінку. Брудні та в пилюці ми побігли до підвалу”, – пригадує вона.

Всі ці роки мешканці Авдіївки чули звуки війни, до яких вже звикли. Справжнє пекло почалося після повномасштабного вторгнення.

День народження мами під звуки вибухів

“14 березня 2022 року був День народження мами. Обстріли чули, але намагалися влаштувати хоч якесь свято. Вже накрили стіл і тут пролетіло навпроти нашого будинку, якраз у двір. Ось так “привітали” зі святом”, – розповіла дівчина.

Ще деякий час Софія жила у підвалі бабусиного дому, але 7 квітня виїхала. 

“У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”

“Мене прийняли родичі, які раніше виїхали на Дніпропетровщину. Пізніше дізналася, що мій дідусь не витримав стресу та помер від інсульту. Йому було 69 років. Я більше ніколи не повернуся до своєї кімнати, не вдягну улюблену кофтинку, не сяду на м’якенький стілець, ніколи більше не обійму дідуся. У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”, – каже вона.

Допомогти родині Софії можна за номером картки: 4731185633480816 ПриватБанк (Ліфанова Софія Олександрівна).

Читайте ще: “Моє дитинство через війну закінчилось у 13 років”. Історія Яни з Авдіївки

Юлія Ступка / 10.10.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

Перша рана Ірпеня. Коли відбудують багатоповерхівку, на яку російські окупанти скинули бомби

Багатоповерхівка по вулиці Гостомельське шосе 12/14/16 була однією з перших, яку понад 10 років тому збудували у мальовничому Ірпені. Після повномасштабного нападу рф вона стала щитом й захистила інші будинки,...

читати історію

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Багатоквартирний будинок

Перша рана Ірпеня. Коли відбудують багатоповерхівку, на яку російські окупанти скинули бомби

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”