Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Авдіївка

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Війна для нас почалася у 2014 році, а торік я дізналася, що нашої квартири більше немає”. Історія Софії Ліфанової з Авдіївки

зруйновано: липень 2022 / Донецька область , Покровський район , Авдіївка / просп. Центральний , 1

“Війна для мене почалася у 2014 році. З рідної Авдіївки я не виїжджала, хоч кілька разів потрапляла під обстріли. Але торік довелося евакуюватися, бо вже не було сил”, – розповіла журналістці “Свій дім” 25-річна Софія Ліфанова.

Дівчина народилася і виросла на Донеччині. Дуже любила своє затишне місто і дім, де щовечора збиралися родиною й ділилися гарними новинами.

Життя змінилося після 2014 року. Мешканці постійно чули звуки війни, але не хотіли залишати домівки. 

Софія вперше потрапила під обстріл, коли їй було 17 років 

“Це було десь на початку 2015 року. Ми з мамою пішли у магазин. Вже вийшли звідти і якраз переходили дорогу. У цей момент прилетів снаряд. Ми впали на землю, а коли піднялись – побачили, що з іншого боку біжить наш знайомий. Він був у крові та кричав, що вбило жінку. Брудні та в пилюці ми побігли до підвалу”, – пригадує вона.

Всі ці роки мешканці Авдіївки чули звуки війни, до яких вже звикли. Справжнє пекло почалося після повномасштабного вторгнення.

День народження мами під звуки вибухів

“14 березня 2022 року був День народження мами. Обстріли чули, але намагалися влаштувати хоч якесь свято. Вже накрили стіл і тут пролетіло навпроти нашого будинку, якраз у двір. Ось так “привітали” зі святом”, – розповіла дівчина.

Ще деякий час Софія жила у підвалі бабусиного дому, але 7 квітня виїхала. 

“У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”

“Мене прийняли родичі, які раніше виїхали на Дніпропетровщину. Пізніше дізналася, що мій дідусь не витримав стресу та помер від інсульту. Йому було 69 років. Я більше ніколи не повернуся до своєї кімнати, не вдягну улюблену кофтинку, не сяду на м’якенький стілець, ніколи більше не обійму дідуся. У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”, – каже вона.

Допомогти родині Софії можна за номером картки: 4731185633480816 ПриватБанк (Ліфанова Софія Олександрівна).

Читайте ще: “Моє дитинство через війну закінчилось у 13 років”. Історія Яни з Авдіївки

Юлія Ступка / 10.10.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Субсидія на оренду житла для ВПО. Хто може претендувати?

У 2024 році ВПО зможуть отримати субсидію на оренду житла. Це нова допомога від держави, яка розраховуватиметься індивідуально для кожної сім’ї, враховуючи рівень доходу та вартість оренди в конкретному регіоні....

читати історію

Ми відкрили другий збір на літній кемп для дітей, які втратили свій дім. Підтримай!

Дитячі спогади мають бути приємними та теплими — не про біль, не про війну, не про поранену маму. На жаль, життя українських дітей змінилося після вторгнення рф. Їхнім сім’ям довелося...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Субсидія на оренду житла для ВПО. Хто може претендувати?

Ми відкрили другий збір на літній кемп для дітей, які втратили свій дім. Підтримай!

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”