Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Авдіївка

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Війна для нас почалася у 2014 році, а торік я дізналася, що нашої квартири більше немає”. Історія Софії Ліфанової з Авдіївки

зруйновано: липень 2022 / Донецька область , Покровський район , Авдіївка / просп. Центральний , 1

“Війна для мене почалася у 2014 році. З рідної Авдіївки я не виїжджала, хоч кілька разів потрапляла під обстріли. Але торік довелося евакуюватися, бо вже не було сил”, – розповіла журналістці “Свій дім” 25-річна Софія Ліфанова.

Дівчина народилася і виросла на Донеччині. Дуже любила своє затишне місто і дім, де щовечора збиралися родиною й ділилися гарними новинами.

Життя змінилося після 2014 року. Мешканці постійно чули звуки війни, але не хотіли залишати домівки. 

Софія вперше потрапила під обстріл, коли їй було 17 років 

“Це було десь на початку 2015 року. Ми з мамою пішли у магазин. Вже вийшли звідти і якраз переходили дорогу. У цей момент прилетів снаряд. Ми впали на землю, а коли піднялись – побачили, що з іншого боку біжить наш знайомий. Він був у крові та кричав, що вбило жінку. Брудні та в пилюці ми побігли до підвалу”, – пригадує вона.

Всі ці роки мешканці Авдіївки чули звуки війни, до яких вже звикли. Справжнє пекло почалося після повномасштабного вторгнення.

День народження мами під звуки вибухів

“14 березня 2022 року був День народження мами. Обстріли чули, але намагалися влаштувати хоч якесь свято. Вже накрили стіл і тут пролетіло навпроти нашого будинку, якраз у двір. Ось так “привітали” зі святом”, – розповіла дівчина.

Ще деякий час Софія жила у підвалі бабусиного дому, але 7 квітня виїхала. 

“У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”

“Мене прийняли родичі, які раніше виїхали на Дніпропетровщину. Пізніше дізналася, що мій дідусь не витримав стресу та помер від інсульту. Йому було 69 років. Я більше ніколи не повернуся до своєї кімнати, не вдягну улюблену кофтинку, не сяду на м’якенький стілець, ніколи більше не обійму дідуся. У моєї сім’ї забрали гарне та спокійне життя”, – каже вона.

Допомогти родині Софії можна за номером картки: 4731185633480816 ПриватБанк (Ліфанова Софія Олександрівна).

Читайте ще: “Моє дитинство через війну закінчилось у 13 років”. Історія Яни з Авдіївки

Юлія Ступка / 10.10.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Війна, що триває в Україні, суттєво впливає на видобуток корисних копалин та вирощування сільськогосподарських культур. Росія контролює 27% території України і захопила не лише міста, а й ключові підприємства та...

читати історію

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Пусті вікна, крізь які чорніють вигорілі квартири. Обвалені панелі будівель, ніби зруйновані карточні будиночки. Вулиці, які проросли бур’янами. Саме так виглядала Північна Салтівка після першого року російських обстрілів. Цей мікрорайон...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Ціна війни. Чи зможе Україна вижити без вкрадених росією корисних копалин та врожаю

Будинок на Північній Салтівці: як живуть люди в одному з найбільш постраждалих районів Харкова

Перегузні, дельфіни та хохулі: які рідкісні види тварин втратила Україна та як відновити їхню популяцію

Підприємство

Втрачена міць містоутворюючих підприємств: як під час війни склалася доля “Артвайнері”, “Артемсолі” та “Колірмету”

Заклад охорони здоров'я

“Поки шукала доньку Соломію, то декілька разів з нею попрощалася”. Історія Оксани Фоменюк, яка пережила ракетний удар по лікарні “Охматдит”

Заклад охорони здоров'я

Місце, де зцілюватимуть душі. У Львові будують Центр реабілітації для українців, які пережили полон та тортури

Руїни в VR. Як українські компанії передають масштаби руйнувань

Відбудова по-російськи. Що і як відновила окупаційна влада в захоплених Маріуполі, Сєвєродонецьку та Волновасі?