Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Ключі від квартири зі мною. Від дверей, яких вже немає”. Історія Тетяни Лазаревої

зруйновано: березень 2022 / Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна / Первомайська , 3

Квартиру у будинку по вулиці Первомайська, 3 Тетяна Лазарева отримала у 1989 році. Саме тут почалося її подружнє життя, виросла донька та онука. Встиг трохи погостювати й маленький внук, а потім почався великий наступ, який загнав людей у підвали та змусив покинути рідну Луганщину.

Для мешканців Попасної війна почалася ще дев’ять років тому. Ворог тоді не зміг захопити місто, а ось сусідній Первомайськ перейшов під контроль псевдореспублік. 

10 днів у підвалі

“Вибухи були, але місто не чіпали – били по околицях. Страшно… Згодом мешканці звикли, заспокоїлись і навіть робили ремонти. Я поставила пластикові вікна, поклеїла шпалери. За два роки до повномасштабного наступу зробила в одній та іншій кімнатах натяжну стелю, поставила кондиціонер. Як кажуть, йшла до спокійної старості”, – розповіла проєкту “Свій дім” Тетяна Лазарева, вчителька біології та хімії Попаснянського ліцею №25.

Усе змінив лютий 2022 року – затишне квітуче місто російські війська перетворили на руїни. 

“Коли почалися перші гучні бахи, то донька подзвонила й каже: “Давай до нас у підвал, щоб ми усі разом були”. Деякий час були ще у квартирі, іноді ходили у сховище. А вже з четвертого березня, коли почався масований обстріл, ми спустилися у підвал і 10 днів були там”, – пригадує пані Тетяна.

Головним скарбом була буржуйка

Усі сусіди об’єдналися й допомагали одне одному. Облаштували собі воєнний побут – принесли у сховище запаси їжі, а з ящиків зробили холодильник. Змайстрували ліжка, деякі спали у кріслах. Але головним скарбом була буржуйка, яка зігрівала у ті холодні жахливі дні. 

“Внука за 10 днів один раз винесла на вулицю. Постояли, подихали. Постійні бахи, жутко було. А пекінеса треба вигулювати кожного дня і це для мене було випробування. Виходила о 4-й годині ранку, поки відносно тихо, і біля під’їзду ходила”, – розповідає жінка. 

Дім руйнували поетапно, квартиру пограбували

Під час одного невеликого затишшя до підвалу прийшла мама Тетяни. Її будинок був десь за 500 метрів від сховища. Жінка тримала у руках одну сумку – з нею вона потім і поїхала з міста. Можливості повернутися в оселю вже не було. Будинок повністю вигорів.

У квартирі Тетяни вже повилітали шибки. Її дім знищували поетапно. Нові руйнування вона бачила на відео, яке знімали окупанти, а сусіди розповіли, що квартиру пограбували – винесли все, що змогли.

Залишатися у Попасній було вкрай небезпечно, тому 14 березня 2022 року виїхали усією родиною. Зараз живуть разом у Тернополі та винаймають житло. 

Там залишилась колекція слоників. Штук 100

Найбільше Тетяна сумує за фотоальбомами та колекцією слоників, яких збирала протягом багатьох років:

“З мене друзі сміються й кажуть: “Здались тобі ті слони!”. А це ж наче мої діти. Збирала їх, мабуть, років 20. Куди їду, там Судак, Ялта – обов’язково якогось слоника привезу. І керамічні, і скляні, і пухнасті були. Штук 100 точно”.

Жінка радіє, що встигла забрати свій старенький ноутбук з частиною фотоархіву. Там збереглися весільні фото доньки, які вона роздрукувала й подарувала дітям на восьму річницю подружнього життя.

Читайте ще: Зруйнований дім побачили на Google-картах. Історія Галини Журавльової 

Юлія Ступка / 27.09.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Олександр Руденко родом із Запорізької області. Зараз ця територія окупована, як і місто Соледар, де він прожив майже 30 років. На Донеччину переїхав після весілля. Це батьківщина його дружини Валентини....

читати історію

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

За шість років до початку великої війни багатодітна родина психологині Юлії Павлової переїхала з Запоріжжя в село Українка. Там запустили проєкт, за яким будували житло для прийомних родин і дитячих...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Приватний будинок

Дім розбитий, а десь у дворі залишився лист паперу з написом “ми повернемося”. Історія подружжя Руденків

Приватний будинок

Новий дім для шістьох дітей, 12 собак та котів. Історія родини Павлових, які евакуювалися, щоб не потрапити в окупацію

Приватний будинок

“Наше село було в окупації майже 8 місяців. Після звільнення ми прожили спокійно лише три дні”. Історія Михайла Гречаного

Об'єкт культури

Олексій Скоркін залишив банківську сферу й відкрив музей борщу та сала. Окупанти знищили унікальну хатинку на Сумщині

Багатоквартирний будинок

“Квартира згоріла 2 роки тому через російські обстріли. Живемо без комунікацій та не знаємо, що буде з нашим будинком”. Історія Світлани Орєхової

Що треба фіксувати першочергово — зруйновану інфраструктуру чи житло? Читайте в кейс-стаді “Святогірськ 2:0”

Приватний будинок

Живемо на Тернопільщині та мріємо купити дім, який орендуємо. Історія Ольги Дудченко

Приватний будинок

“Плачу, коли згадую дім. А чоловік не дозволяє викидати стару футболку. Каже, що буде її в Бахмуті носити”. Історія Тетяни Буковцової