Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Попасна

Історії, які ви нам розповіли
Житло

Зруйнований дім побачили на Google-картах. Історія Галини Журавльової 

Луганська область , Сєвєродонецький район , Попасна / Матросова , 11

Живуть у Харкові, а всі думки про затишний будинок у Попасній на Луганщині, від якого залишилися руїни. 

Подружжя Журавльових мріє поїхати у рідне місто після деокупації й на власні очі побачити, що залишили після себе російські окупанти. 

“Хочу побачити на власні очі, що залишилося у місті”

“І у мене, і у чоловіка там батьки поховані. Треба відвідати кладовище. Хочу побачити на власні очі, що залишилося у місті, в нашому будинку, а чого нема і не повернути. Знаю, буде нелегко, але це треба пережити”, – говорить пані Галина.

Жінка має 45 років трудового стажу. На Попаснянському склозаводі пройшла шлях від розпорядниці робіт до директорки підприємства. У 2011 році власники закрили завод, тому перейшла працювати у медичний заклад заступником головного лікаря з економічних питань. 

“У мене чоловік майстровитий, усе вдома робив власними руками”

Все життя поруч з Галиною – її чоловік Михайло. Двоє доньок та четверо онуків жили окремо – у Харкові та Києві. Найменші залюбки їздили до Попасної ласувати полуницею з бабусиного городу. Так було до кінця лютого 2022 року. Діти благали, щоб батьки негайно виїжджали. Вони спочатку опиралися: не хотіли залишати власного будинку. Що тут перебувати небезпечно зрозуміли майже за місяць.

“Багато речей не брали, були впевнені – за тиждень повернемося”, – каже Галина.

На обійсті залишилися кури, кролі, пес. Господарі щедро насипали їм їжі, щоб вистачило на цей час. Але додому більше не повернулися. Живуть у Харкові й дуже сумують за самотужки зведеним будинком:

 “У мене чоловік майстровитий, усе вдома робив власними руками. Десятками років створювали все”.

Сусідка не зробила фото оселі, бо боялася окупантів

До вересня 2022-го окупанти ще пускали у місто попаснян, які приїжджали з “тієї сторони”, щоб забрати особисті речі. Жінка, яка повідомила подружжю про руйнування, теж навідалася у місто, але зробити світлини відмовилася, бо побоялася окупантів.

“Я навіть зараз не можу передати ті емоції, коли побачила це жахливе повідомлення. Це важко, але дім вже не повернеш, нічого не повернеш. Треба жити далі”, – каже пані Галина й чекає на перемогу ЗСУ, щоб повернутися додому.

“Хочу, щоб місто відбудували, і туди повернулися патріотично налаштовані попасняни”

Жінка дуже шкодує за сімейними світлинами, що залишилися у Попасній. Каже: “У тих фото – все наше життя. На жаль, нових не зробиш і не купиш”.

Час від часу попасняни, які роз’їхалися по усіх усюдах, телефонують один одному. Жінка спілкується зі своїми колишніми сусідами, друзями: одні знайшли прихисток в Одесі, інші нині теж у Харкові.

Галина Журавльова сподівається на відбудову Попасної. Але, каже, місто це в першу чергу люди: “Дуже хочеться, щоб туди повернулися патріотично налаштовані попасняни. Не хочу жити поруч з тими, хто тримає камінь за пазухою. На жаль, доведеться і з такими жити”.

Допомогти родині можна за номером картки: 5168 7574 0645 9778 (Журавльова Галина Олександрівна).

admin / 28.07.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Платформа Свій дім розпочинає серію відео про Реєстр збитків для України, щоб розповісти постраждалим від агресії росії про можливість долучитися до створення системи відшкодування як репарацій для країни-агресорки. Щоб розібратися в...

читати історію

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Марина Коваленко (ім’я змінено з міркувань безпеки) — історикиня з Луганщини. Зараз вона живе в Києві та працює в архіві, який займається документуванням воєнних злочинів рф проти України. Команда збирає...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Реєстр збитків для України: Чому важливо подавати заяви на компенсацію за зруйноване житло

Приватний будинок

“На згадку про дім залишилася коробка ялинкових іграшок та сімейні фотоальбоми”. Історія Марини Коваленко з Луганщини

Приватний будинок

“До життя в Дніпрі я досі адаптуюся, а моя дитина стикнулася з булінгом у школі”. Історія переселенки Вікторії Гіманової

“Дім у Макіївці — в окупації. Будинок у Краматорську залишили через обстріли. Тепер купили нове житло на Черкащині”. Історія двічі переселенця Олексія Демка

Об'єкт культури

Пам’ятки архітектури національного значення — на якій стадії відновлення визначних будівель в різних містах України?

Заклад освіти

Від великих проєктів до дрібних ремонтів: як відновлюють школи на Київщині

Підприємство

Відновили бізнес у пам’ять про загиблого сина: історія родини Ольшанських і їхнього найбільшого кизилового саду в Європі

Субсидія на оренду житла для ВПО у 2025 році: як отримати допомогу