Над нами не було пів дому. Історія Тетяни Віхренко

“Коли пролунав вибух, я була вагітна третьою дитиною, але дізналася про це лише через два тижні”, – розповіла журналісту Свій дім Тетяна Віхренко з Умані.

О 4-ій ранку 28 квітня 2023 року її розбудив сигнал повітряної тривоги, а потім був свист, гуркіт і звук битого скла. Тетяна з чоловіком схопили двох синів, загорнули їх ковдру і побігли в ванну кімнату. Тоді вони і не уявляли, що з-під завалів будинку дістануть рештки тіл 23 людей.

“Чоловік пішов подивитися, які є пошкодження. Після вибуху зникло світло, але оселю освітлювало вогнем. Я підійшла до вікна і побачила, що наша стіна вціліла, а поруч квартира обвалилася і горіла. Почала кричати: “Швидко взулися, беремо документи, телефони та виходимо””, – пригадує жінка.

Вхідні двері довелося вибивати. Від вибуху зажало залізну лиштву, але спочатку думали, що вхід завалило.

“Праворуч від нашої квартири були виламані двері, всередині стіни обсмалені, у чорній кіптяві, а знизу – прірва і все горить. Сусіди вже бігли по сходах, вікон на сходових маршах не було, поштові скриньки між першим і другим поверхами вибило, вигнуло і відкинуло. Двері у під’їзд теж були зігнуті, щоб вийти треба було нахилятися”, – каже вона.

Сирена продовжувала вити, у дворі палали автівки. Машина Тетяни загорілась якраз у той момент, коли вони вибігли з будинку. Від неї залишився лише номерний знак. 

“Праворуч – величезна гора бетону. Усі служби були на місці. Приїхав кум і забрав нас за місто. Тривога закінчилась о 7-ій годині і ми попросили, щоб нас відвезли назад. Дітей залишили у батьків. 

Близько не підходили і не бачили, як діставали людей. Але кожен, хто стояв поруч, передавав про страшну знахідку”, – розповідає Тетяна.

У цей будинок по вулиці Захисників України (раніше – вул. Комарова) 30 років тому заселили людей від заводу. Усі одне одного знали, вже й змінювалися покоління. Сусіди дивилися на руїни й розуміли в яких оселях загинули люди.

За кілька днів рятувальники дозволили родині Тетяни Віхренко винести з квартири речі:  

“Забрали дивани і вивезли в село неподалік Умані, де свекруха доглядає дідуся. Чи будемо ними користуватися? Я не знаю, бо запах жахливий – не просто кіптяви, а якийсь хімічний. Знаєте, як наче запах смерті, я не можу передати”.

Тетяна розповідає, що коли тушили пожежу, квартиру залили, тож шафи і дитяче ліжечко здулися. Кухонний гарнітур більш-менш вцілів, бо купували з якісних матеріалів:

“Взагалі в такому будинку страшно жити, навіть, якщо вирішать його відновляти. Він панельний і може скластися. Наша стіна, яка межувала з квартирою, що обвалилися, вся в тріщинах, хоча спочатку їх не було”.

Зараз родина мешкають у батьків. Чоловік – будівельник і важко працює, щоб щось заробити. Тетяна у декретній відпустці й чекає на третю дитину. 

Допомогти родині можна за реквізитами:  

5168757423881509 картка ПриватБанку, Віхренко Т.В. 

send.monobank.ua/jar/2deWbEocGT