Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли

Історії, які ви нам розповіли
Заклад освіти

“Будівля горіла чотири чи п’ять діб. Якби не вогонь, може б щось вдалося врятувати”. Історія Куп’янської гімназії № 7

З Куп’янською гімназією №7 пов’язане все життя Алли Ковшар. Тут вона навчалась з першого по десятий класи, а згодом 30 років викладала історію, а останні п’ять – ще й географію. 

Своїх семикласників пані Алла обіцяла довести до 9-го класу, але усі плани зруйнував напад рф.

Заклад горів кілька діб

“Пам’ятаю нашу останню зустріч у кабінеті історії, – пригадує пані Алла. – Прийшло небагато учнів і я роздавала їм на пам’ять книжки, наші тематичні газети та плакати. А потім черга дійшла до шафи – там були українські віночки, які ми одягали на свята. В українців є такий звичай – класти на голову дитині віночок і бажати довгого щасливого життєвого шляху і гарної долі. Це ми і зробили, а одна з дівчаток сказала, що у віночку піде додому. Було трохи боязно мені, але дитина каже: “Не бійтеся за нас, ми ще всі зберемося, як раніше. Вони мене підтримували, бо прощалися зі сльозами на очах”.

За майже 120 років існування Куп’янська гімназія №7 дала путівку в життя цілим поколінням куп’янчан. У 2022 році будівлю знищили обстріли російських військових. Місцеві, які не виїхали, розповідали, що заклад горів кілька діб. 

До великої війни у гімназії навчалися близько 320 дітей

Дев’ять класів були в основній будівлі по вулиці Жуковського, 10, а чотири початкових і стільки ж дошкільних груп – неподалік по вулиці Тополина, 5.

“У мене за 20 років було кілька випусків. І ось я зустріла своїх учнів  в Києві. Вони пропонували допомогу і з транспортом, і з квартирою. Тільки заради цього варто жити і працювати вчителем. Школа – це навіть не стеля, не паркан, не якісь обладнання і техніка. Це все допомагає у навчанні, але найголовніше – це діти”, – розповіла Наталія Пилипенко, заступник директора з навчально-виховної роботи.

“Стоять три стіни, четверта наполовину зруйнована”

З теплом пригадує рідний заклад і Віталій Тарценко, який викладав інформатику з 2014 по 2022 роки: 

“Під окупацією гімназія ще була цілою. Десь пошкоджені вікна, але то, як кажуть “квіточки”. Після звільнення в школу прилетіло: стоять три стіни, четверта наполовину зруйнована, дах теж. Майже все вигоріло”.

Коли пан Віталій почав тут працювати, у закладі було три стареньких комп’ютери 2003 року.  

“Я підняв своїх друзів-айтішників. Завдяки їм з’явилося 5 нових комп’ютерів. Згодом, коли закладу було 115 років, нам подарували комп’ютерний клас. Це заслуга наших учнів, які були постійними переможцями на олімпіадах. Спільно з вчителями і батьками поставили техніку майже у кожен клас”, – пригадує він.

“Школа пройшла шлях від земської трирічної, заснованої у 1902 році коштом Куп’янського земства, до закладу Нового типу, що об’єднав дітей віком від одного до 17 років”, – розповідає Алла Ковшар.  

У будівлі працював шкільний музей, де зберігалося багато фотоматеріалів, документів і спогадів. У тому числі з облаштування подвір’я і висадки фруктових дерев учнями і вчителями у післявоєнні часи. Останні експозиції музею були присвячені випускникам-учасникам АТО/ООС.

Читайте ще: Уламок першого снаряду вбив родичку, а другий – знищив дім. Історія Ірини Ракитської

Юлія Ступка / 03.10.2023

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко