“Коли сталася трагедія, було десь 21.50. Скоріше за все, ми би вже лягли спати”. Історія Анни Харькової

Анна Харькова разом з чоловіком і маленьким сином виїхала з Краматорська після повномасштабного вторгнення. Опинилися на заході країни, зняли житло, але кожного дня мріяли повернутися у власну оселю.

Пізно ввечері 1 лютого родина дізналася, що ворожа ракета влучила і їхній будинок, а під завалами знайшли тіла людей.  

“Відразу подзвонили родичі. Сказали, що у телеграм каналах пишуть наче ракета поцілила у наш дім. Сподівалися, що це якась помилка, що це не наш будинок. З жахом побачили світлини. Декілька днів знаходилися у шоковому стані, не вірилося, що загинули люди, яких бачив живих, здоровався з ними”, – розповіла проєкту “Свій дім” Анна Харькова.

У цей будинок родина переїхала у 2020 році

Житло у будинку по вулиці Марата, 13 родина Анни придбала влітку 2020-го, а переїхали сюди лише за рік. Увесь час робили ремонт.

“Коли придбали цю квартиру, я просто закохалася у неї та у сам будинок. Хоча вони і були старими, але відчувалася краса, яка чекала на своє оновлення. Обставили її на власний смак, придбали меблі. У дитини нарешті з’явилася своя дитяча кімната”, – пригадує Анна.

Війна розкидала людей по Україні й світу. Анна навіть не встигла познайомитися з багатьма сусідами й запросити друзів на чаювання. 

“Де би ми не ховалися, ніде б не вцілили”

“Руйнування таке, що де б ми не ховалися, ніде б не вцілили. Як мінімум, отримали б поранення”, – каже вона.

Завдяки сусіду, який залишався вдома, вдалося винести цінні для родини речі. 

“Дуже вдячні нашому сусіду, який взявся винести вцілілі речі з нашої квартири та передав родичам. Здебільшого, що вціліло – це книги, ікони, іграшки. Це для нас велика пам’ять та цінність і ми йому дуже вдячні за це”, – говорить жінка.

Наразі Анна з чоловіком і дитиною винаймають житло в іншому місті. Як і багато інших українців, вони втратили все.

Читайте ще: Замість вікон тепер плівка, через сирість поцвіли стіни. Історія Валерія зі Святогірська