Замість вікон тепер плівка, через сирість поцвіли стіни. Історія Валерія зі Святогірська

“День ракетного удару я пам’ятаю добре. Я тоді сидів на кухні — і відчув вибух. Ми із дружиною вибралися, але нічого не було не видно, тільки руїни, які почали горіти. Із сусідами довго сиділи під іншим будинком. Дах горів, але я прорвався додому, взяв документи”, — розповів мешканець Святогірська Валерій в інтерв’ю “Свої”.

Квартира чоловіка — у будинку на вулиці Мазепи. У 2022 році багатоповерхівку зруйнував ракетний удар. Центральні під’їзди рухнули.

Під завалами дому знайшли сусідку

Після ворожого удару чоловік разом з військовими витягували людей через вікна другого і третього поверхів. Під завалами знайшли сусідку Марію, дістали її за тиждень-півтора, коли кран зміг під’їхати з іншого боку дому й підняти плити.

“До удару в будинку було багато людей. А після — розбігалися, як миші, хто куди. Я тут зимував. Мене коти гріли. У мене дуже багато котів. Мені допомагає волонтер із Дніпра, приїжджає, привозить корми. А я доглядаю за ними, бо сусіди покидали, коли виїхали. Я котів люблю, і вони мене врятували, між іншим, обклали узимку, як ковдра”, — розповів Валерій.

У будинку немає жодних комунікацій, а платіжки приносять

Квартира Валерія вціліла, але замість вікон тепер плівка. Повідлітали шпалери, через сирість поцвіли стіни.

Чоловік розповідає, що до великої війни, було інше життя. У дворі збиралися люди, гомоніли діти. Тепер в будинку немає жодних комунікацій, але й досі приносять свіжі платіжки за комунальні послуги. 

“Коли місто було окуповане, я пів року не отримував пенсію. Проблеми були такі, що сухарями ділилися, картоплі не було де дістати. Це жах. А так і хліб, і коржики пекли, виживали якось. Коли Україна повернулася — відразу гуманітарка пішла”, — розповідає він. 

“Не хочу ніякої росії”

Валерій каже, що любить Україну й не хоче ніякої росії:

“Нікуди їхати не збираюся, тим паче за кордон. В мене он скільки котів. Я люблю свій гімн, прапор, свою Україну. І чим швидше зараз закінчиться війна, тим краще — все відбудуємо. Я вірю, що ті, хто виїжджав, повернуться сюди. Цей будинок теж маємо відновити. Кажуть, проєкт готують, ламати його ніхто не буде. Бо він цегляний, а не панельний. Тож сподіваємося на відновлення”.

Платформа “Свій дім” вдячна “Свої“ за інформацію для підготовки даного допису.