Історії, які ви нам розповіли

головна / Історії, які ви нам розповіли / Бахмут

Історії, які ви нам розповіли
Багатоквартирний будинок

“Ми бачили на фото, як нашу квартиру поступово знищують. Зараз від будинку залишилися лише 4 зруйновані поверхи”. Історія Яни Щепкіної

Донецька область , Бахмутський район , Бахмут / Ювілейна , 61

Яна Щепкіна жила в Бахмуті близько десяти років. Переїхала туди з Черкащини. Чоловік працював на “Укрзалізниці”, а вона виховувала сина. Родина жила в квартирі у дев’ятиповерхівці, яку отримали свекри жінки в 1995 році. 

“Виїхали, бо боялися за дитину”

“Мені здається, що ми менше всіх вірили в повномасштабне вторгнення. Батьки попереджали, що таке може статися, але ми навіть не могли уявити, що таке місто як Бахмут можна знищити. Тому ми і виїхали лише через 2 місяці”, — розповіла Яна журналістці “Свій дім”.

Вирішальним поштовхом для евакуації став страх за дитину. Хлопчик постійно знаходився в одній кімнаті та не виходив на вулицю. Коли були обстріли, то подружжя ховалося в коридорі за двома стінами, а син разом з кішкою — в шафі.

Спочатку родина евакуювалася до Дніпра, в потім на Черкащину. Зараз живуть в місті Золотоноша, де у Яни багато родичів:

“Коли виїхали, то відчули себе сиротами. Але за нами на Черкащину виїхали багато знайомих з Бахмута – мої куми з дітьми, їхні батьки, брати та сестри”.

“Я в одному спортивному костюмі два тижні ходила”

В тривожну валізу родина склала ліки для сина, його дитячі речі та білизну. Але згодом батьки чоловіка змогли “Новою Поштою” відправили літні речі:

“Ми й досі жалкуємо, що нічого не взяли з квартири. Хоча у нас було десь півроку для цього. Бачили багато оголошень компаній, які вивозять квартири під ключ. А зараз вже нічого немає. Якби це було зараз, я б і лінолеум забрала”. 

“З квітня 2023 року наш будинок почали систематично обстрілювати”

Про руйнування будинку Яна дізналася спочатку від людей, які залишалися в місті, а потім із соцмереж. Будинок був цілим близько року, а з квітня 2023 року його почали систематично розбивати.

“Ми бачили, як поступово нашу квартиру руйнували. Зараз від дев’ятиповерхівки залишилися 4 зруйновані поверхи. Іноді виникає думка, що все це сон”.

Фінансово допомогти Яні можна за реквізитами:

4149 4991 5858 2260 (Щепкіна Я. М.)

Читати по темі: “З рідної Мар’їнки ми тікали з чотиримісячною донькою на руках”. Історія Олени Несторенко

Катерина Черніговець / 19.03.2024

поділитись у соцмережах

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Повноцінне житло з паркінгом повністю адаптоване для людей, які отримали поранення внаслідок російської агресії. Саме таким має бути  багатофункціональний комплекс, що будується на вулиці Миколайчука у Львові. Це тимчасове житло...

читати історію

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Весь час боїв за Суми Тетяна Жарик з родиною залишалася в місті. Навесні 2022 року її будинок не постраждав внаслідок вуличних боїв та постійних обстрілів. Минуло 2 роки й вночі...

читати історію

Рекомендуємо прочитати

Житло та реабілітація. У Львові зводять перший з восьми будинків для поранених переселенців

Багатоквартирний будинок

“У наш будинок влучив ворожий дрон, сусіди загинули, а ми тепер без житла”. Історія Тетяни Жарик

Підприємство

«Три контейнери пряжі та борги – ось з чого ми стартували на новому місці». Як Рубіжанська панчішна мануфактура з Луганщини відновлює виробництво у Львові

Багатоквартирний будинок

“Після Горлівки змінили 4 квартири. Одна — в окупації, інша — пошкоджена”. Історія Людмили Соломатіної

Після підриву Каховської ГЕС минув майже рік. Але 14 родин з Василівки на Миколаївщині досі не отримали кошти на відбудову

Як запорізькі краєзнавці вивозять музейні та сімейні реліквії. Історія екстреної допомоги з порятунку культурної спадщини

Показати те, що знищила росія. У Львові триває виставка “Тут був мій дім”

Багатоквартирний будинок

“Дивлюсь з п’ятого поверху, а там все горить. Сусідніх під’їздів просто немає”. Історія Олесі Прокопенко